Анастасія Рогоза - Воно (кінообкладинка)

Увечері в середу було подано заяву про зникнення Едварда Коркорана (десятирічного). Запитання, чи перебувають під підозрою у зв’язку зі смертю меншого або зникненням старшого хлопчика місіс Маклін або містер Маклін, шеф Бортон коментувати відмовився.

Учора шеф Деррійської поліції Річард Бортон скликав прес-конференцію, щоб оголосити, що Річард П. Маклін, який мешкає за адресою Чартер-стрит 73, був заарештований і звинувачений у вбивстві свого пасерба Дорсі Коркорана. Молодший Коркоран помер у Деррійському міському шпиталі, як було визначено, «в результаті нещасного випадку» 31 травня минулого року.

«Звіт судово-медичного експерта показує, що хлопчика було жорстоко побито», – сказав Бортон. Хоча Маклін стверджував, нібито хлопчик, граючись у гаражі, упав з драбини, Бортон сказав, що звіт Окружного судмедексперта показує, що хлопчика було жорстоко побито якимсь тупим знаряддям. На запитання, яким саме знаряддям, Бортон відповів: «Імовірно, це був молоток. Наразі найважливішим є висновок судово-медичного експерта, що цей хлопчик отримав численні удари певним предметом, який був достатньо твердим, щоб поламати йому кістки. Рани, особливо ті, що на черепі, зовсім не відповідають тим, які може заподіяти падіння. Дорсі Коркорана було побито мало не до смерті, а потім підкинуто помирати у травмпункт міського шпиталю».

На запитання, чи не порушили свої обов’язки лікарі, котрі лікували Дорсі Коркорана, якщо брати до уваги можливість повідомлення про знущання з дитини, чи у звітності про справжні причини смерті, Бортон відповів: «Їм доведеться відповідати на серйозні питання, коли містер Маклін постане перед судом».

Відповідаючи на запитання про його думку щодо можливого зв’язку цих подій з нещодавнім зникненням старшого брата Дорсі Коркорана, Едварда, про яке чотири дні тому заявили Моніка й Річард Макліни, шеф Бортон сказав: «Я гадаю, ця справа виглядає набагато серйознішою, ніж ми спочатку припускали, ви погоджуєтеся?»

Генріета Думонт, учителька п’ятого класу в Деррійській початковій школі на Джексон-стрит, сказала, що Едвард Коркоран, котрий уже майже тиждень як пропав, часто приходив до школи «вкритий синцями». Місіс Думонт, яка від кінця Другої світової війни викладає в одному з двох п’ятих класів цієї школи, сказала, що одного дня, приблизно за три тижні до його зникнення, Едвард Коркоран «з’явився з обома майже зовсім заплилими очима. Коли я спитала в нього, що трапилося, він відповів, що “батько давав йому ладу” за те, що він не з’їв вечерю».

Коли її запитали, чому вона не доповіла про таке вочевидь тяжке побиття, місіс Думонт сказала: «Це я не вперше побачила таке у своїй учительській кар’єрі. Перші кілька разів подібне було з одним з моїх учнів, батько якого плутав побиття з навчанням дисципліни, і я намагалася щось з цим зробити. Але тодішня заступниця директора, Ґвендолін Рейберн, сказала мені, щоб я в це не втручалася. Вона сказала мені, що, коли працівники школи опиняються вплутаними у ті справи, де підозрюється насильство над дітьми, це завжди обертається недобре для Департаменту освіти під час розподілу бюджетних асигнувань. Я пішла до самого директора, і він мені наказав забути про це, бо інакше я отримаю догану. Я перепитала, чи потрапить догана в подібному випадку до моєї особистої справи. Він сказав, що в будь-якому випадку вчителеві не варто добиватися собі догани. Я зрозуміла натяк».

Відповідаючи на запитання, чи залишилося й зараз тим самим ставлення в деррійській системі шкільної освіти, місіс Думонт сказала: «Ну, а яким воно виглядає у світлі цієї, поточної, ситуації? І ще можу додати: я б не говорила зараз з вами про це, якби не виходила на пенсію в кінці цього навчального року».

Місіс Думонт продовжила: «Відтоді як виявилася ця історія, я щовечора опускаюся на коліна й молюся за те, що Едді Коркорану просто остогидів той звір у подобизні його вітчима, і хлопчик утік. Я молюся за те, що, коли він прочитає в газеті або почує в новинах, що того Макліна замкнули, хлопчик повернеться додому».

Моніка Маклін у короткому телефонному інтерв’ю гаряче спростувала звинувачення місіс Думонт: «Річ ніколи не бив Дорсі, і Едді він також ніколи не бив, – сказала вона. – Я вам просто зараз це кажу, а коли помру й постану перед Престолом Судді й подивлюся впрост у вічі Господу, те саме я скажу і Йому».