Стівен Кінг - Аутсайдер

То була автівка без розпізнавальних знаків – непримітний кількарічний американський седан, – але шини з чорними боковинами та трійко пасажирів виказували її справжнє призначення. Двоє чоловіків на передніх сидіннях були вдягнені в синю уніформу. Позаду розташувався здоровань у костюмі. На хіднику стояло двоє чорношкірих хлопчиків – один поставив ногу на пошарпаний оранжевий скейтборд, другий тримав під пахвою скейт кольору лайма. Вони простежили, як автівка завернула на парковку біля парку відпочинку Естель Барґи, а тоді перезирнулися.

– Це п’ять-нуль, [2] Five-O (амер. сленг) – копи, поліція; вислів пішов від серіалу «Hawaii Five-O», де числом 50 позначався поліцейський підрозділ (Гаваї – 50-й штат). – сказав один.

– Та ну нафіг, – відповів другий.

Не марнуючи більше часу на розмови, вони подалися геть, штовхаючи свої скейтборди. Правило було просте: як приїхали п’ять-нуль – час забиратися. Батьки їх навчали, що життя чорношкірих мають значення, проте у випадку з п’ять-нуль – не завжди. Глядачі на бейсбольному полі заохотливо скрикнули й ритмічно заплескали в долоні – «Золоті дракони Флінт-Сіті» стали до битки в другій половині дев’ятого інінгу, [3] Інінг – період бейсбольного матчу, за який обидві команди по черзі грають у захисті й нападі; усього в матчі дев’ять інінгів; «стати до битки» – вивести на поле бетера, який, граючи в нападі, має можливість заробляти очки. вже відстаючи на одне очко.

Хлопці не озиралися.

Детектив Андерсон:Я знаю, що ви засмучені, містере Рітц, це цілком зрозуміло, але мені треба з’ясувати, що саме ви бачили сьогодні ввечері.

Рітц:Ніколи цього не забуду. Ніколи. Мені, мабуть, якась пігулка не завадить. Наприклад, «Валіум». [4] Одна з торгових назв діазепаму, що належить до класу транквілізаторів. Зроду його не ковтав, але зараз точно не завадить. Таке враження, що серце в горлі застрягло. Ваші криміналісти якщо знайдуть на місці злочину блювотиння, а певно, таки знайдуть, то хай знають, що воно моє. І мені не соромно. Будь-хто розпрощався б із вечерею, якби таке побачив.

Детектив Андерсон:Лікар, безперечно, випише вам заспокійливе – коли ми закінчимо. Я сам про все домовлюся, але наразі ви мені потрібні з ясною головою. Ви це розумієте, так?

Рітц:Так. Звісно.

Детектив Андерсон:Просто розкажіть мені все, що бачили, і на цей вечір будете вільні. Зробите мені таку ласку, сер?

Рітц:Гаразд. Сьогодні ввечері близько шостої я пішов гуляти з Дейвом. Дейв – це наш бігль. Ми його годуємо о сімнадцятій. Самі з дружиною їмо о сімнадцятій тридцять. Десь о вісімнадцятій Дейв уже готовий робити всі свої справи – я маю на увазі і «маленьку», і «велику». Я його вигулюю, поки Сенді, це моя дружина, миє посуд. Чесний розподіл праці. А чесний розподіл праці дуже важливий у шлюбі, особливо після того, як діти виросли. Отак ми мислимо. Щось я молоти починаю, так?

Детектив Андерсон:Усе гаразд, містере Рітц. Розповідайте, як вам зручно.

Рітц:Ой, звіть мене Джоном. Терпіти не можу оце «містер Рітц». Наче я крекер якийсь. Мене так діти дражнили в школі – «Крекер Рітц». [5] Популярна марка крекерів американського виробника «Набіско».

Детектив Андерсон:Угу. Тож ви вигулювали собаку…

Рітц:Точно. І коли він учув сильний запах… то був запах смерті, я так думаю… мені довелося обома руками тримати повідець, хоча Дейв – собака невеликий. Йому хотілося дістатись джерела того запаху. І…

Детектив Андерсон:Стривайте, повернімося назад. Ви вийшли зі свого дому на Малберрі-авеню, 249, о вісімнадцятій…

Рітц:Може, і трохи раніше. Ми з Дейвом спустилися пагорбом до «Джералда» – це бакалія на розі, де продаються всілякі делікатеси, – тоді пішли по Барнум-стрит і завернули до парку Філіс. Той, що діти називають «парк Сифіліс». Вони гадають, що дорослі нічого не розуміють, нічого не чують, але все ми чуємо і розуміємо. Принаймні деякі.