Стівен Кінг - Аутсайдер

Детектив Андерсон:І ви в цьому певні.

Рейнвотер:Богом клянуся. Від ліхтарів на парковці світло, як удень. Спеціально так вмикають, щоб менше траплялося крадіжок, бійок і наркотиків не продавали. Бо в них клієнтура – то одні джентльмени, самі розумієте. До того ж я треную баскетболістів із Ліги прерій, що при Християнській молодіжній організації. Команди там збірні, але здебільшого хлопці. Мейтленд до нас їздив, не щосуботи, але часто, сідав на трибунах між батьків і дивився, як діти грають. Говорив мені, що шукає таланти для Міської бейсбольної ліги, казав, що малого з природним талантом захисника можна вирахувати по тому, як він забиває в корзину. І я йому вірила, як дурна. Він, певно, сидів там і вирішував, якого хлопця хоче вдрючити. Оцінював, як чоловіки оцінюють жінок у барі. Схибнутий, бляха, йобаний вар’ят. Таланти він шукає, хай поцілує мій товстий індіанський зад!

Детектив Андерсон:Коли він до вас підійшов, ви сказали, що впізнали його?

Рейнвотер:О так. Може, хтось там і страждає на зайву замкнутість, та це не про мене. Я кажу: «Вітаю, Террі, а дружина в курсі, де ти сьогодні був?» А він каже: «Треба було зробити одну справу». А я кажу: «А та справа не передбачала танку на колінках?» А він каже: «Ви маєте повідомити диспетчера, що взяли пасажира». То я кажу: «Повідомлю. Їдемо додому, Тренере Ті?» А він каже: «Аж ніяк, мем. Везіть мене в Даброу. На залізничний вокзал». Я кажу: «З вас буде сорок доларів». А він каже: «Постарайтеся, щоб я встиг на поїзд до Далласа, і накину ще двадцятку». То я кажу: «Застрибуйте і тримайтеся за штанці, тренере, поїхали».

Детектив Андерсон:То ви відвезли його на станцію «Амтрака» [31] «Amtrak» – американська національна корпорація, що спеціалізується на залізничних пасажирських перевезеннях. в Даброу?

Рейнвотер:Таки відвезла. Доставила завчасно, щоб він устиг на потяг на «Даллас – Форт-Ворт».

Детектив Андерсон:Ви намагалися його розговорити дорогою? Я питаю, бо ви, здається, полюбляєте розмови.

Рейнвотер:Ще й як! Язик у мене – що та каса-конвеєр у зарплатний день. Спитайте будь-кого. Почала з того, що попитала його про турнірну таблицю Міської ліги, чи поб’ють вони «Ведмедів», а він сказав: «Сподіваюся на краще». Мов та «Магічна куля 8», [32] «Magic 8 Ball» – іграшка від фірми «Mattel», чорна пластикова куля з вісімкою з одного боку та екраном, що видає передбачення, з іншого. скажіть? Клянусь, він думав про те, що накоїв, і тікав чимшвидше. З таким на серці не до балачок. Ось що я у вас питаю, детективе, якого біса він повернувся до Еф-Сі? Чого не побіг через увесь Техас аж до старого доброго Мі-хі-ко?

Детектив Андерсон:Що ще він казав?

Рейнвотер:Небагато. Сказав, що спробує подрімати. Заплющив очі, але я думаю, що прикидався. Може, позирав на мене крадькома, може, замишляв щось утнути. Краще б утнув. І краще б я знала тоді те, що знаю зараз, що то він зробив. Я б його витягла з машини і повідривала все хазяйство. Як на сповіді кажу.

Детектив Андерсон:І коли ви прибули на станцію «Амтрак»?

Рейнвотер:Я пригальмувала там, де пасажирів висаджують, і він кинув на переднє сидіння три двадцятки. Я почала було казати, щоб дружині передав привіт, та він уже пішов. А може, він заходив до «Джентльменів» ще й для того, щоб перевдягтися в туалеті? Бо на одязі ж мала бути кров?

Детектив Андерсон:Зараз я покладу перед вами шість фотографій шести різних осіб, міз Рейнвотер. Усі вони схожі, то не пос…

Рейнвотер:Не починайте. Ось він. Ось Мейтленд. Ідіть беріть його, і я сподіваюсь, що під час арешту він чинитиме опір. Хай заощадить копійку платникам податків.

Коли Марсі Мейтленд іще вчилася в початкових старших класах (у ті часи вони ще так називалися), то інколи їй снився кошмар, як вона заходить у класну кімнату гола, і всі сміються. «Дурна Марсі Ґібсон забула вранці вдягнутися! Дивіться, усе видно!» Коли вона вже закінчувала старші класи, той неспокійний сон перетворився на новий, трохи вигадливіший, де вона заходила до класу вдягнена, але розуміла, що зараз писатиме найстрашнішу в житті контрольну, до якої забула підготуватися.

Коли вона звернула з Барнум-стрит і рушила до Барнум-корт, жах і безпорадність із тих снів повернулися, але цього разу вже не буде солодкого полегшення й шепоту «Дякувати Богу» після просипу. На її під’їзній доріжці стояла поліцейська машина, точна копія тої, що супроводжувала Террі до поліцейського відділка. За нею припаркувався фургон без вікон, на боці великими блакитними літерами було написано: «МОБІЛЬНА КРИМІНАЛІСТИЧНА ЛАБОРАТОРІЯ ШТАТУ». У кінці доріжки розташувалася пара чорних крузерів Патрульної служби Оклагоми, їхні блимавки пульсували в ранніх сутінках. Четверо кремезних патрульних в офіцерських капелюхах здавалися футів по сім [33] ≈ 2,1 м. на зріст. Вони стояли на тротуарі, розставивши ноги («Такі великі яйця, колінок не звести», – подумала Марсі). Це було погано, але ще не найгірше. Найгірше – це сусіди, які стояли по своїх газонах і дивилися. Чи знали вони, чому вся ця поліція так раптово матеріалізувалася перед чепурним міським ранчо Мейтлендів? Марсі здогадувалася, що більшість уже знає (прокляття мобільних телефонів), і вони неодмінно розкажуть іншим.