Олександр Дан - ІНСОМВІТА. Психологічний трилер з елементами детективу

Наближалося Різдво, а в Женеві стояла тепла осіння погода. І тільки вночі термометри іноді фіксували мінус п'ять. Давно тут не було так тепло о цій порі. Але для Тревора, який прилетів із Сахари, це були дуже прийнятні умови. Вночі в пустелі температура теж не піднімалася вище трьох-чотирьох градусів за Цельсієм.

Від Beau-Rivage Hotel до Rou du Cendrier – хвилин зо двадцять тихим кроком уздовж міської набережної.

Перед другим сеансом Тревор дуже нервувався. До цієї миті він не повною мірою усвідомлював, що з ним трапилося напередодні. За останні двадцять годин він кілька разів подумки виринав у кабінеті психолога Аманди і вслухався у свій голос, який лунав з динаміків маленького портативного диктофона, оповідаючи неймовірну історію прихованої десь глибоко в підсвідомості, невідомої нікому частини його життя.

А розпочалося все кілька днів тому після несподіваної зустрічі і безневинної, здавалося б, пропозиції.

***

– Так, Треворе, дуже гарні камінчики, – гаркавлячи заявив літній ювелір, вдивляючись крізь товсту лупу у великий круглий діамант завбільшки з лісовий горіх. – Ось цей – то є сама досконалість.

Невисокий сивий єврей з піднятими на волосся роговими окулярами ось уже зо п'ять хвилин розглядав крізь лупу діамант, затиснувши його тоненьким пінцетом у руках у білих бавовняних рукавичках.

Він обережно поклав камінь і взяв інший із жменьки майже однакових за розміром і формою каменів, що розсипом лежали на чорному лаковому столі.

– Чудово! – і далі захоплювався він. – Гранування дивовижне! В усіх рундист, немов лезо… Кольори і чистота – як Божа роса…

З Левом Гольденбергом, ювеліром, емігрантом з Радянського Союзу, Тревора кілька років тому познайомив головний редактор Les Mondes Рошфор, який часто замовляв у нього ювелірні вироби.

Лев Гольденберг робив дивовижні копії найкращих колекцій ювелірних домів Європи.

«Покажіть мені фото шедевра, і я зроблю вам у сто разів краще і вдвічі дешевше», – любив повторювати старий єврей щоразу, як до нього зверталися потенційні клієнти. І справді, майстром він був неперевершеним.

– Є в мене один замовник, який усе це може взяти одним лотом, – не відриваючи очей від чергового каменя, сказав ювелір. – Якщо з ним добре поговорити, то мільйонів п'ять за лот виплатить одразу. А можливо, і більше.

– Леве, я поки не думав продавати. Мені б їх десь заховати на певний час.

– Тео, ти не зрозумів, – відвівши очі від діаманта і спрямувавши свій колючий погляд на Тревора, м'яко сказав ювелір. – П'ять мільйонів не доларів, а єврів. Це дуже великі гроші, друже мій.

– Леве, мені треба тільки надійне місце на кілька днів, до Різдва. Я живу в готелі, і тримати їх у сейфі вкрай необачно.

– Тов 6 6 Тов ( ідиш ) – добре, гаразд. , мій друже, гаразд, – дещо засмучено промовив ювелір, збираючи всі камені в зелений оксамитовий мішечок. – Ти знаєш, що надійнішого місця тобі не знайти. Але якщо надумаєш продати, то тільки скажи, і я все влаштую впродовж двох-трьох годин.

Через деякий час після розмови з ювеліром Тревор сидів на відкритій терасі невеликого ресторану в самому центрі Женеви, читаючи за філіжанкою кави свіжі газети.

У минулому залишилися військова служба, про яку нагадувало бліде татуювання у формі черепа на лівому плечі, як абревіатура розвідувального батальйону бригади морської піхоти Французького іноземного легіону, розквартированого в Алжирі, і факультет Французького інституту журналістики при університеті «Париж Пантеон-Ассас». Нині він значився особливим військовим кореспондентом газети Les Mondes.

Про своє дитинство Тревор пам'ятав мало й уривчасто, оскільки родина весь час кудись переїжджала.

Батько Тревора родом із Підкарпатської Русі 7 7 Підкарпа́тська Русь (чес. Podkarpatská Rus, Země Podkarpatoruská; також Карпа́тська Україна з вересня 1938 року – чес. Země Zakarpatskoukrajinská) – назва одної з п'яти (пізніше чотирьох) земель, які входили до складу першої Чехословацької Республіки 1919—1938 (з 26 жовтня 1938 року перейменована на Карпа́тську Україну – автономний край у складі другої Чехословацької Республіки). Обіймала територію сучасної Закарпатської області України. (це територія сучасної Закарпатської області України), український русин 8 8 Руси́ни ( руте́ни, русна́ки ) – назва українців до XVIII століття; на західноукраїнських землях – до початку ХХ століття. Донині збереглася на Закарпатті. Первісно слово «русин» уживалося тільки в однині як похідне від форми множини «русь». Багато хорватських істориків ототожнюють русинів з білохорватами, вважаючи їх нащадками білохорватського племені. . Але на початку Другої світової війни, коли Закарпаття, що входило на той час до складу Чехословацької республіки, було окуповано угорськими військами, його сім'я емігрувала спершу до Праги, а після війни – до Франції, де на початку сімдесятих і народився Тревор. Батько розмовляв з ним винятково русинською, щоб той пам'ятав своє коріння. А мати Тревора, вчителька французької мови та літератури, наполегливо прищеплювала йому любов до всього французького.