Олександр Дан - ІНСОМВІТА. Психологічний трилер з елементами детективу

Тревор почав згадувати, що він знає про психічні захворювання. У його пам'яті спливли кадри з якихось чорно-білих фільмів: шалені люди у гамівних сорочках з підперезаними за спиною широкими ременями, запалені очі, божевільні погляди, відчайдушні крики, дикий сміх, конвульсії та шокова терапія.

Пізнання в цій галузі у Тревора були, звичайно, мізерними, але й їх йому вистачило, щоб запанікувати.

Тревор крокував вулицею, перебуваючи немов у прострації.

У цей час Аманда тривожним поглядом спостерігала за ним із вікна свого кабінету, трохи розсунувши фіранку. Тут задзвонив телефон. Вона взяла слухавку і після невеликої паузи відповіла:

– Так, я дізналася, але не все так просто… Дещо змінилося, і мені знадобиться ще трохи часу. Я хотіла б просити перенести все на завтра, – вона уважно вислухала у слухавці чоловічий голос і потім тихо промовила: – Так, це дуже важливо… Для мене.

Тревор перейшов на інший бік вулиці і, геть забувши про домовленість із Йованом, невпевнено крокував бруківкою.

Слова Аманди пульсували в його голові: «Шамани, африканські чаклуни».

Він згадав, як наприкінці 1990-х разом зі знімальною групою каналу BBC і Етьєном він їхав розбитою ґрунтовою дорогою в джунглях Сьєрра-Леоне.

***

В одному з селищ, в шістдесяти милях на північний схід від Фрітауна, де вони зупинилися для ночівлі, репортери потрапили на якесь урочисте свято місцевого племені йоруба 20 20 Йо́руба (Ọmọ Yorùbá) – група родинних негроїдних народів, що населяють Західну Африку (від гирла річки Нігер до Гвінейської затоки): держави Нігерія, Того, Бенін, Гана. Є невелика діаспора в Канаді. Загальна кількість – майже 40 мільйонів осіб. .

До іноземців з камерами місцеві поставилися неочікувано миролюбно, дозволили заночувати і навіть запросили до участі у святковому заході в селищі за умови, якщо всі фото- і відеокамери залишаться в автомобілі.

Увечері все селище зібралося біля круглої, вкритої очеретом хатини вождя племені.

Тревора пригостили якимось місцевим напоєм із плодів марули 21 21 Марула (лат. Sclerocarya birrea) – дводомне дерево сімейства сумахові, заввишки 18 метрів, що росте в лісистих районах Південної і Західної Африки, з широкою розгорнутою кроною, вкрите сірою корою. з напрочуд неприємним, кислуватим смаком, що діяв на мізки, як жартували самі місцеві, як «удар копитом мула». Через деякий час, коли Тревор почав приходити до тями, він зрозумів, що майже не відчуває своє тіло і тільки мозок чітко подає сигнали життя. До того ж, як з'ясувалося пізніше, напій навіть збільшив швидкість сприйняття свідомістю довкілля.

Усі танцювали в такт сумного співу і стукоту спеціальних, видовбаних зі стовбура дерева, ритуальних барабанів, що звуться «бата». Згодом інтенсивність барабанних ударів збільшилася до такого рівня, що рухи всіх, хто танцював, нагадували конвульсії. Гучність однотонного співу часом заглушала навіть звуки бата.

Один із чоловіків підпалив широке кільце на землі, і за мить навколо все заграло зловісними тінями і відблисками. Барабани стихли, і всі зупинилися, спостерігаючи за вогняним колом.

У кільце через вузенький прохід урочисто увійшов чаклун з довгою палицею, на яку було начеплено з десяток маленьких білих мавпячих черепів, що дзвінко билися один об одного у такт його рухів.

Знову забили барабани, чоловіки і жінки почали синхронно танцювати.

Не відчуваючи свого тіла, Тревор рухався в такт барабанного бою разом з усіма.

Чаклун був одягнений у довгу строкату тканину, що вільно облягала його тіло.

Худий, як скелет, він зігнувся і несподівано швидко почав крутитися дзиґою в цьому вогняному кільці. Його обличчя під відблисками язиків полум'я то заспокоювалося, то зненацька змінювалося жахливими гримасами. Він шкірив свої рідкі криві жовтого кольору зуби і голосно щось вигукував незнайомою мовою.

Несподівано він замовк, випрямився, завмер і підняв угору руку, з якої вирвалося кілька маленьких сірих кісточок, що злетіли вгору і розсипалися навколо нього всередині вогняного кільця. Чаклун нахилився трохи вперед, вдивляючись у кістки. Після випростався, витягнув руки по всій ширині і почав шепотіти якісь заклинання, спрямувавши погляд до неба. Його очі, вкриті білою полудою, виглядали страхітливо.

Удари барабанів посилилися.

Раптом чаклун з розпростертими руками почав підніматися в повітря.

Він завис на висоті в півтора метра від землі і відкинув свій посох.