Але Роберт розумів, що якщо пана Зімме отруїли, то його хвороба і заміна гемолога – це ланки одного ланцюга. Усе то дуже підозріло. Адже пункт про п'ять відсотків штрафу за порушення строків – це вимога саме з боку московитів, з боку продавця.
Роберт ще раз оглянув кімнату. Усі спокійно розмовляли і чекали, коли гемолог закінчить свою роботу.
Роберт уважно подивився на гемолога, і зненацька його осінив божевільний здогад, але це треба було перевірити так, щоб усе виглядало природно.
Він підійшов до Коне і спитав на бамбара 17 17 Бамбара (Bamanankan) – мова народу бамана, Західна Африка. Належить до мовної сім’ї манде.
:
– E be moun fo, a kani? 18 18 E be moun fo, a kani ? (Bamanankan) – Як ви гадаєте, каміння гідне?
– Роберт вирішив запитати саме на бамбара, якою Тревор з його сновидінь володів досконало. Ніколи йому ще не доводилося користуватися цією мовою, але якщо Коне той, за кого себе видає, то він мусить його зрозуміти. У Конакрі на бамбара говорять майже всі поруч із французьким, а в провінції і поготів.
Але Коне не відповів. Він тримав у руках великий круглий діамант і вдавав, що не чує Роберта.
– A be dioli soro sissan? 19 19 A be dioli soro sissan? (Bamanankan) – Скільки, насправді, може коштувати цей камінь?
– ще раз голосно спитав Роберт і впритул підійшов до Коне.
Гемолог спантеличено мовчав, зосереджено вдивляючись у діамант крізь лупу, наче нічого й не відбулося.
Араби звернули увагу на збентеження гемолога і замовкли. Чехи, очевидно, занервували, а один із них, піднявши слухавку, швидко вийшов із кімнати.
До кімнати одразу ж увійшов банківський офіцер. Він запитав Роберта, що трапилося.
Роберт стояв і дивився на Коне, чекаючи відповіді на свої запитання, але Коне мовчав. Він роздивлявся той самий діамант, навіть не розглядав, а прикипів до нього поглядом і, здавалося, навіть не дихав.
Тишу порушив чех. Він з властивим чехам акцентом невпевнено сказав:
– Усе добре. Побачивши діаманти, у людей іноді не витримують нерви. Великі гроші, велика нервозність.
Мехмет підійшов до Роберта і поцікавився, що трапилося.
Роберт подивився на шейха, потім на Мехмета і відповів арабською:
– Ні, не добре, панове. Ця людина не той, за кого себе видає. Він не гвінеєць. І навряд чи він пан Коне. Мені тільки що доповіли, що нашого гемолога, пана Зімме, було отруєно.
Шейх кивнув, і один з його охоронців підійшов упритул до чеха, а інший – до гемолога. Банківський офіцер по рації викликав службу безпеки банку. Розгублений Коне з рясно зіпрілим чолом озирнувся і тремтячими руками приречено опустив камінь до металевої коробки.
Шахрайська афера була простою і водночас зухвалою, хитромудро витонченою.
Першу перевірку відповідності каменів провів пан Зімме, якому араби цілковито довіряли. Після цього його усувають. Варіант отруєння був найпростішим і, з огляду на привітний та товариський характер Зімме, він не вимагав великої додаткової підготовки. Під час розмови гемологу непомітно підсипали отруту в їжу на столі.
Якщо араби надалі відмовляться від угоди за відсутності гемолога, вони змушені будуть заплатити величезне пенальті у п’ятдесят мільйонів доларів. Втрачати гроші через відмову від готової угоди ніхто не захоче. Природно, покупець звертатиметься до провідних гемологів Антверпена чи Ізраїлю в пошуках досвідченого фахівця. Зі свого боку, отримавши інформацію про вибраного стороною покупця гемолога, шахраї вжили всіх заходів, щоб усунути його, запропонувавши йому вигіднішу роботу, від якої той не зміг відмовитися.
Згодом через працівника ізраїльської біржі, який нічого не підозрює, шахраї пропонують пана Коне, якого там усі знають і поважають.
Зробити рокіровку Коне на іншого, потрібного шахраям, гемолога – справа техніки. Де знаходиться в цей час пан Коне, нікого вже не цікавить, на кону вигідний контракт на суму понад мільярд доларів або виплата величезного пенальті за відмову від угоди.
Коли заміна відбулася, нового «Коне» було представлено сторонам саме з боку покупця, тобто арабів. А він потрібен був тільки для того, щоб підтвердити, що всі камені відповідають гемологічним сертифікатам і що пан Зімме виконав усю роботу щодо їх експертизи.
Після того, як «містер Коне» підтвердить покупцеві, що все нормально, ящик з фальшивим камінням передається покупцеві, а покупець перераховує всі гроші на офшорний рахунок продавця. Кілька каменів для більшої переконливості були справжніми, і саме їх показав «Коне» шейху, бо той легко міг визначити підробку навіть візуально. Але решта каменів були дивовижними підробками з фіаніту чудового гранування.
Читать дальше