Рут Веа - У лісі-лісі темному

— Йой, — вона важко дихала. — Справжній дух. Папа Бегбі. Можливо, це колишній власник ферми? Папа Бегбі… — Фло шанобливо мовила в повітря над нашими головами. — Папа Бегбі, у тебе є для нас сьогодні повідомлення?

Ручка знову зарухалася, але цього разу ривками.

— В… — прочитала я. Серце впало. Тільки ніяких більше жартів про каву.

— В… в… в…

Напис з’являвся все швидше й швидше, потім почувся хрускіт, планшетка раптово зупинилася, хоча й далі тремтіла. Клер підняла її й затулила рукою рот.

— Ой, Фло, вибач.

Я подивилась на стіл, ручка пробила папір і трохи зіпсувала основу під ним.

— Твоя тітка…

— Нічого страшного, — відповіла байдужо Фло. Вона відсунула планшетку й підняла листок. Вигнуті спіралі промовляли:

В… в… вввввбивцццццця…

— Боже, — Том теж прикрив рот долонею.

— Це не смішно, — завелася Ніна. Вона була бліда, як стіна. Ступила крок назад, уважно оглядаючи наші обличчя. — Хто це написав?

— Слухай, — узявся пояснювати Том. — Так, кава — моїх рук справа. Проте це не я, я б не наважився.

Ми всі поглянули одне на одного, шукаючи вину в чиїхось очах.

— Можливо, ви не тут шукаєте винного, — зауважила Фло. Її рум’янець повернувся, проте зараз у ньому відчувався радше тріумф, а не злість. — Ймовірно, це справжнє повідомлення. Зрештою, я знаю дещо про вас, про вас усіх.

— Ти про що? — запитав Том насторожено. — Клер, що вона має на увазі?

Відповіді не було, Клер лише захитала головою. Її обличчя геть зблідло, кров відступила від губ. Вона швидко та різко дихала, здавалося, легені вибухнуть від перенасичення киснем.

— Гей, — несподівано злякано мовила Ніна. — Агов, Норо, ти як?

— Усе добре, — відповіла я, принаймні спробувала відповісти. Не знаю, чи мої слова долинули до них. Кімната ніби зімкнулася, велике скляне вікно нагадувало розтулений рот із зубами-соснами, який ось-ось мав нас проковтнути. Я відчула, як мене хапають чиїсь руки, штовхають на диван, я тримаю голову між колінами.

— З тобою все гаразд? — чувся чіткий голос Ніни, я миттю згадала, що вона лікар, професійний медик, а не лише подруга, з якою випиваєш час від часу. — 3 тобою все гаразд? Несіть швидше пакет. Паперовий пакет.

— Актриса погорілого театру, — люто коментувала Фло, виходячи з кімнати.

— Я нормально, — відповіла. Намагалася сісти, відштовхуючи Нінині руки. — Мені не потрібен пакет. Усе добре.

— Ти впевнена? — Ніна намагалася переконатися в цьому, розглядаючи моє обличчя. Я кивала й докладала зусиль, щоб виглядати переконливою.

— Уже все нормально. Не знаю, чого мені стало зле. Можливо, забагато вина. Але все буде добре. Я обіцяю.

— Забагато драми, — видихнув Том. Він вимовив це тверезо, я знаю, що про мене не йшлося.

— Я лише… Гадаю, мені варто подихати свіжим повітрям. Тут надто душно.

Було й справді спекотно, пічка кочегарила на повну котушку. Ніна кивнула.

— Піду з тобою.

— Ні , — мовила різкіше, ніж хотіла. Заспокоїлася й додала: — чесно, мені краще побути самій. Я лише подихаю. Добре?

Стояла на вулиці спиною до скляних кухонних дверей. Наді мною простяглося темно-синє небо, білий місяць сяяв посеред того полотна, його прикрашало дикувате морозяне сяйво. Я відчула, як мене огортає холодне повітря ночі, вистуджуючи гаряче обличчя та спітнілі долоні. Стояла і слухала калатання серця, намагалася заспокоїтися та прийти до норми.

Панікувати було, звісно ж, безглуздям. Ніщо не підтверджувало, що це повідомлення для мене. Проте, що мала на увазі Фло?

Зрештою, я знаю дещо про вас.

Що вона мала на увазі? Про кого з нас говорила?

Якщо про мене, то це стосувалося лише одного. Тільки Клер знала, що сталося. Вона розповіла це Фло?

Упевненості не було. Мені хотілося сподіватися, що ні. Намагалася згадати всі секрети, що довірила Клер за всі роки, вона не видала жодного.

Проте я згадала школу, випускний іспит із французької. Одна дівчинка поклала руку на моє плече: «Мені шкода , — мовила вона, — ти така мужня», — на обличчі з’явився непідробний жаль, проте й дивна радість, та, що з’являється у підлітків, коли в них беруть інтерв’ю щодо подробиць трагічної смерті друга. І сум є, і він справжній, хоча й наявне збудження довкола драми, що розігрується навколо, така вже істина того.

Я не знала, що саме вона має на думці. Можливо, вона натякала на наш із Джеймсом розрив. Проте реакція була аж занадто театральною. Я почала розмірковувати, чи не доклала до того руку Клер.