— Тофу, — швидко виправився Том. Фло кивнула.
— Три бали! Ще два запитання — і раунд Клер. Четверте. З якою п’єсою дебютував Джеймс на Вест-Енд?
— Що ти маєш на увазі під Вест-Ендом? — запитав Том. — Ти зараховуєш Національний театр до Вест-Енду? Особисто я б не став.
Якась метушня виникла між Фло та Клер, потім Фло знову обернулася.
— Гаразд, я перефразую. Його Лондонський дебют.
Я гуглила Джеймса. Одного разу. Лише єдиний раз. Гугл майорів його світлинами: в костюмах, на сцені, публічні фото, Джеймс усміхається на благодійних заходах, прем’єрах. Ті, які не могла стерпіти: він дивиться прямісінько в камеру, прямісінько з екрану на мене. Потім знайшла ще одну, де він стоїть голий на сцені у виставі «Екуус». Затремтіли руки, я закрила браузер, ніби натрапила на щось жорстоке та паскудне.
Том та Ніна радилися над моєю головою.
— Ми думаємо, що він був дублером у виставі «Любителі історії», — врешті-решт, відповіла Ніна. Фло глибоко вдихнула.
— Ого-о-о-о. Близько. Шкода, проте це його друга роль. Спроба Клер.
— «Вінсент у Брікстоні», — відповіла Клер. — Один бал мені.
— Ніколи про таку й не чула, — відповіла Ніна. Том нахилився через мене й ущипнув її.
— Вона виграла премію Лоуренса Олів’є як нова п’єса та премію «Тоні»!
— Не чула ні про те, ні про друге. Хто цей Тоні?
— Господи, — Том ляснув у долоні. — Я в одній машині зі сліпими філістерами.
— Отже, — Фло намагалася перекричати його емоції. — Запитання п’яте, тобто останнє у вашому раунді. Коли і де Джеймс освідчився Клер?
Заплющила очі, дослухаючись до суперечки між Томом та Ніною.
— Це не чесно!
— Повинні ж бути хоч якісь запитання, які Клер може не знати.
— Він освідчився на її день народження, — відповів Том. — Це я знаю, бо наступного дня вони прийшли до нас із Брюсом на обід, а Клер вихвалялася обручкою. А де, Клер?
— Ой, я… — почулося від Клер, вона вовтузилася в кріслі, намагаючись перемкнути передачу: надто швидко увійшли в поворот. — Я залишила її вдома. Чесно кажучи, й досі ніяк не можу до неї звикнути. Починаю панікувати від думки, що можу її загубити.
— Так, а от де… — невдоволено мовив Том. — Або пан, або пропав — рибний ресторан «Джей Шікі».
— Майже в яблучко! — Фло зітхнула. — День народження — правильно, проте місце — бар у Саут-Бенк. Вибачайте, лише півбала дістаєте. Підсумовуючи, у вас три з половиною бали, у Клер — півтора.
— Деякі з них підмахлювали, — бубонів Том. — Проте, чекайте реваншу!
— Домовилися. Другий раунд для Клер. Як звали першого домашнього улюбленця Джеймса?
— Блімні, — невпевнено відповіла Клер. — Думаю, це був хом’як, проте, правду кажучи, не знаю.
— Заднє сидіння?
— Не маю жодного уявлення, — відказала Ніна. — Норо?
Господи, її слова звучали незграбно, так, ніби Ніна знала, як мені все боліло.
Відповідь я знала. Проте чорта з два б те сказала. Лише завертіла головою.
— Морська свинка на ім’я Мінді. Нуль балів. Питання номер два. Хто ідеальна жінка-знаменитість для Джеймса?
Клер вибухнула сміхом.
— Заради самоповаги скажу, що це жінка, яка якнайбільше схожа на мене. Отже, це… От блін. На кого я схожа? Хоч би що сказала, це все одно маячня. Так, він любить сильних жінок, дотепних. Тому скажу… Біллі Пайпер.
— Ти цілковита її протилежність, — заперечила Ніна. — За винятком того, що ви обидві блондинки.
— Ну це не Біллі Пайпер, — роздумувала Фло. — Це… вона уважно зазирнула до папірця, — Господи, й гадки не маю, хто це. Джин, як це вимовити, Морроу? Клер?
— Сама ніколи про неї не чула. Вона акторка театру, Томе?
— Тут праворуч, — перервала Фло, на повороті нас хитнуло, як на гойдалці.
— Жанна Моро, — пояснив Том. — Французька акторка. Грала у фільмі Трюффо «Жуль і Джим», здається, я не помиляюся. Проте не знав, що вона улюблена Джеймсова акторка.
— Не знаю, чи її можна назвати знаменитістю, — бурчала Клер, поки нас гойдало на горбатому мосту, потім знову пришвидшилася. Нудота знову-таки дала про себе знати. — Наступне запитання.
— Яка у Джеймса улюблена марка дизайнерського одягу?
Улюблена марка дизайнерського одягу? Джеймс, якого знала я, сміявся б із будь-якого варіанта. Я думала, може, це каверзне питання, на яке Клер заявить, мовляв, «Оксфам».
Клер тарабанила пальцями по керму, роздумуючи.
— Вагаюся між Александр МакКвін, — нарешті почулося від Клер, — та Ком де Гарсон. Але… обираю МакКвін. Через те, що він переважно одягається в МакКвін.
Читать дальше