Рут Веа - У лісі-лісі темному

— Отже. Гадаю, настав час вікторини, — запропонувала Фло. Повернулася до нас і поглянула на мене, Ніну та Тома. Мене увіпхнули посередині, підступала нудота. Томів парфум лише підступно допоміг яскравіше насолодитися неприємним відчуттям. Хоча, можливо, і парфуми Клер відіграли свою роль. Мені хотілося відчинити вікно, проте надворі йшов сніг, пічка працювала на максимумі.

— Отже, дві команди. Одна — Клер. Інша — ви, — вела Фло. — Барабани… Розпочинаємо перший тур.

— Чекай, чекай, — зарепетувала Ніна. — Тема вікторини? Приз?

— Вікторина про Джеймса, звісно ж, — відповіла Клер з водійського сидіння. — Я маю рацію, Флорсі?

— Аякже! — засміялася Фло. Нудота все дужче підступала до горла. — Приз… Не знаю. Слава? Ой ні, знаю! Команда, що програє, муситиме носити це цілісінький день!

Вона полізла в рюкзак і дістала купу коротких штанців, на яких виднівся напис СЕРЦЕ ДЖЕЙМСА КУПЕРА.

Кожен м’яз мого тіла сповнився люттю. Ніна кашлянула й поглянула на мене співчутливо.

— Ну Фло… — вона непевно мовила, проте Фло було не зупинити.

— Не хвилюйся, поверх штанів, на голові, як завгодно. Отже, запитання перше для команди на задньому сидінні. Не відповідаєте ви — це може зробити Клер, і в разі правильної відповіді бал зарахується їй. Яке друге ім’я Джеймса?

Намагаючись побороти нудоту, я заплющила очі. Слухала суперечки Ніни та Тома.

— Я більш ніж упевнений, що починається на «ка», — припустив Том. — Тому, гадаю, Кріс?

Карл. На «ка».

— Я кажу тобі, — стояла на своєму Ніна. — Щось російське. Якийсь професор російської політології. Теодор? А як Сталіна звали?

— Йосип. Але я точно знаю, що не Йосип. Тим паче, хто б назвав дитину на честь Сталіна?

— Гаразд, отже, не Сталін. Ім’я відоме в Росії.

Я скреготіла зубами. Карл.

— Достоєвський? Ленін? Маркс?

— Маркс! — залементувала Ніна. — Карл, я впевнена на всі сто!

Навіть попри страшенну нудоту, я усміхнулася через таке її бажання поборотися. Вона не могла почуватися переможеною, і не важливо через що — суперечку, настільну гру… Часто повторювала, що саме через це не займається ігровими видами спорту, просто не терпить комусь програвати, навіть якщо це Усейн Болт.

— Це ваша остаточна відповідь? — серйозно перепитала Фло. Я все ще сиділа із заплющеними очима, проте відчула, як поруч жваво киває головою Ніна.

— Карл. На «ка».

— Правильно! Питання друге. Який у Джеймса знак зодіаку?

— Він старший на рік, — одразу випалила Ніна. — Це я пам’ятаю. Народився або у вересні, або в жовтні.

— Ні, думаю, що в серпні, — вів Том. — Упевнений, у серпні.

Вони по-дружньому спекулювали думками, обмінювались фактами, аж поки Ніна не урвала:

— Норо, що ти… Чекай, з тобою все гаразд? Ти ж зелена.

— Мене трохи нудить, — коротко відповіла.

— Господи, — Ніна відсахнулася, проте далеко на вузькому задньому сидінні не втечеш. — Хтось відчиніть вікно. Томе, опусти і своє, — вона штовхнула мене під ребра, — розплющ очі. Дивись на дорогу, це допомагає. Так мозок отримує інформацію, що ти їдеш.

Неохоче розплющила очі. Фло вискалилася з переднього сидіння. Клер тихо вела машину, із дзеркала заднього виду я бачила її задоволену усмішку. Вона піймала мій погляд, й усмішка побільшала вдвічі. Тієї миті мені захотілося дати ляпаса її красивим, ідеальним вилицям.

— Упевнений, що в серпні, — знову відказав Том. — Я пам’ятаю, як ще колись із ним ходили на концерт, Брюс теж був.

— Я вас благаю, — урвала їхній лемент. — 20 вересня. Який це знак зодіаку — гадки не маю.

— Діва, — Том відреагував миттєво. На мою різкість він не зважав. — Норо, ти точно знаєш, що саме та дата? — я кивнула. — Гаразд. Діва. Це наша остаточна відповідь.

— Два бали команді на задньому сидінні! — задоволено вела Фло. — Ой Клер, доведеться помізкувати, щоб наздогнати. Наступне запитання. Яка улюблена страва Джеймса?

Хотілося заплющити очі, проте я не насмілилася. Цілковиті тортури.

Потупила очі на коліна, подалі від Клер. Нігті врізалися в долоні, треба було щось робити, щоб відволіктися від нудоти, спогадів про Джеймса, які тинялися наче привиди. Промайнула чітка картинка — Джеймс простягнувся на ліжку після школи, жує гору намазаних хлібних скибок, масло просоталося наскрізь. На мить аромат гостро засів у носі: теплі грінки, запах кімнати, м’ятих простирадл під ним.

— Пенанг-каррі? — непевно відповів Том, Фло скорчила гримасу.

— Майже , але за це лише півбала. Пенанг з?..