Франк Тільє - Пазл

Вона почала нервово смикати простирадло. Ілан швидко похитав головою.

— Ні-ні, я не з ними. Я з тобою. І я, як і ти, жертва їхніх експериментів. Потрібно, щоб ти пояснила мені, що відбувається в цій лікарні. Її вважають закритою вже декілька років, то як ти можеш досі бути тут? Хто тебе провідує? Хто приносить тобі їжу?

Вона не відповіла. Він показав їй ключ.

— Хто вклав тобі в руки цей ключ і обмотав скотчем? Що він відмикає?

Вона знову зіщулилась, дивлячись на Ілана чорними допитливими очима. Той не відставав зі своїми питаннями:

— Ти маєш розповісти мені про протокол «Мемнод». Про «Параною». Вони ввели мені якусь гидоту в мозок, розумієш? Ти зустрічала моїх батьків у цих стінах?

Він поспішив у куток кімнати і повернувся з батьковою мапою, яку розгорнув перед її очима.

— Розкажи мені про Якова, про драбину. Чому ти обписала цим іменем усі стіни тієї кімнати? Мені потрібно знати, благаю тебе.

На малюнок вона відреагувала. Вона взяла товстими рукавицями аркуш, потім, примружившись, подивилась на Іланове обличчя.

— Я так давно не бачила цей пейзаж…

— Розкажи мені про нього.

Вона кивнула в бік карт Таро, що лежали поряд із чорним хрестом.

— Останній ключ до загадки міститься в цих картах Таро. Не кажи мені, що ти цього не пам’ятаєш.

Ілан похитав головою.

— Чорна діра.

— Принеси мені карти.

Молодий чоловік підкорився. Він поклав колоду перед співрозмовницею.

— Якщо тобі потрібні відповіді, то треба, щоб ти зняв із мене рукавиці,— сказала вона, піднімаючи руки.

Ілан завагався.

— Пообіцяй мені, що не будеш… роздирати своє обличчя.

Вона посміхнулась. Її зуби були в жахливому стані.

— Обіцяю.

Найімовірніше, її обіцянка нічого не означала, але Ілан обережно відклеїв скотч і зняв з неї рукавиці. Жінка потрусила і хруснула пальцями.

— Так приємно… відчувати.

Вона схопила руки Ілана і стиснула їх у своїх. Вона заплющила очі, її рот напружився. Молодий чоловік не міг більше чекати, але нічого не сказав, щоб не злякати її.

Вона знову розплющила очі і з серйозним виглядом вказала на маленький ключ.

— Я знаю, що він відмикає.

— І що ж? Скажи мені.

— Двері до твоєї свідомості. Доступ до правди.

Вона досі марила, але Ілан з нею не сперечався. Нарешті вона взяла колоду карт і розклала їх перед собою. Сімки, вісімки, аркани Смерті…

— Багато карт Таро приховують біблійні символи,— сказала вона.— До проблем із пам’яттю ти чудово знав це. Якби треба було обрати одну, яку б ти обрав? Дивись уважно. Ти знаєш. У глибині душі ти знаєш.

Ілан зосередився, він уважно розглядав кожну карту. Раптом погляд зачепився за одну з них. Він витягнув її.

— Повішеник,— оголосив він.

Цю карту витягнув Люка Шардон у його сні. Цю карту він найкраще «відчував», сам не знаючи чому. Якщо уважно роздивитися, на малюнку був зображений блазень у барвистому вбранні, руки заведені за спину, а сам він підвішений за ліву ногу до зрубаної гілки дерева. Гілка розміщена горизонтально на двох вертикальних стовбурах. Інші гілки також були горизонтально розміщені між стовбурами, на однаковій відстані одна від одної.

— Драбина! — вигукнув Ілан.— На карті зображена драбина, утворена з дерев’яних палиць.

— Сім зрубаних гілок на однаковій відстані між собою,— доповнила жінка з кістлявим обличчям.— Наче сім щаблів драбини Якова. Сім рівнів ініціації, що ведуть людину від землі до неба. Але найцікавіше не це.

Вона провела пальцем по карті.

— Якщо ти подивишся на два вертикальні стовбури, то помітиш на них дванадцять обрубаних гілок, по шість на кожному, які підтримують щаблі драбини. Ці дванадцять обрубків символізують дванадцять сузір’їв Зодіаку.

— Сузір’я… Отже, драбина пов’язана із сузір’ями.

— Сподіваюсь, тепер спогади повертаються до тебе?

Ілан досі не розумів. Яків веде до драбини, яка, своєю чергою, веде до карти з Повішеником і дванадцяти знаків Зодіаку.

— Я не розумію,— промовив він.— Яка кінцева роз­гадка?

— Кінцева розгадка? Але нею володієш ти, і ніхто більше.

— Ти маєш на увазі… Більше ти нічого не знаєш?

— У мене ніколи не було хисту до розгадування загадок. Це більше твоя фішка. Мій талант — Таро, твій — загадки і малювання. Ти дуже обдарований до графіки. Ти можеш намалювати що завгодно. Собори, обличчя, розбурхану природу…

Ілан подумав про картини на стіні в будинку батьків. Він не дав зробити паузу і продовжив ставити запитання: