Тесс Герритсен - Асистент

— Бісять мене ці штуки, — сказала Ріццолі, клацаючи двома пультами. — Удома я зі своїм відеомагнітофоном не справляюся.

Вона глянула на Фроста.

— Я теж у цьому не тямлю, — сказав той.

Ґорман зітхнув і взяв пульт.

Модель, яка демонструвала цирконієвий кулон, зникла. На екрані з’явилася під’їзна алея до будинку Вейтів. Свистів вітер, глушачи голос оператора, який назвав себе (детектив Парді), час, дату і місце — п’ята по обіді, друге червня. Це був вітряний день. Дерева похитувалися. Детектив повернув камеру до будинку і став підійматися сходами. Зображення захиталося. Ріццолі побачила, як цвітуть герані, що встигли вже померти, занедбані. Чийсь голос покликав Парді, і зображення на кілька секунд зникло.

— Вхідні двері не були замкнені, — пояснив Ґорман. — Покоївка сказала, що це звична ситуація. Люди в цих краях часто залишають двері незамкненими. Вона подумала, що хтось має бути вдома, бо Марла Джин ніколи нікуди не виходила. Покоївка постукала, але ніхто не озвався.

На екрані раптом з’явилося нове зображення. Тепер камеру було спрямовано безпосередньо у вітальню крізь прочинені двері. Мабуть, саме це побачила покоївка, зайшовши і поринувши у сморід і жах.

— Вона щойно за поріг ступила, — сказав Ґорман. — Побачила Кенні біля стіни. І кров повсюди. Після цього вона вже нічого не роздивлялася, лише думала, як звідси зникнути. Кинулася до своєї машини і так втопила педаль газу, що в гравії лишилися борозни від шин.

Камера рухалася у глибину кімнати, переміщуючись вздовж меблів до кульмінації цього сюжету — Кеннета Вейта-третього, який у самих лише трусах сидів біля стіни. Голова впала на груди. На цій стадії розпаду тіло роздулося. Наповнений газами живіт скидався на м’яч, а обличчя напухло так, що втратило людську подобу. Однак Ріццолі зупинила свій погляд не на обличчі, а на невимовно крихкому предметі, який стояв на нозі в убитого.

— Ми не знали, що й думати про це, — озвався Ґорман. — Мені це здалося чимось символічним. Якимось приниженням жертви. Мовляв, дивіться, яке опудало: все тіло скручено, та ще й ця ідіотська чашка на коліні. Якраз отак могла б всадовити свого чоловіка дружина, щоб показати, як вона його зневажає. І тоді я подумав, що це могла зробити Марла Джин, — зітхнув він.

Камера розвернулася в інший від тіла бік. Відтворюючи шлях убивці, оператор попрямував коридором до спальні. Зображення хиталося, немовби його показували крізь ілюмінатор корабля, заскоченого штормом. Від цього виникало відчуття нудоти. Камера зупинялася біля кожних дверей, щоб показати всі приміщення. Ванна кімната, гостьова спальня… Оператор пішов швидше, і в Ріццолі закалатало серце. Сама того не помітивши, вона підступила ближче до телевізора, немовби не Парді, а вона сама прямувала цим довгим коридором.

І раптом на екрані вигулькнуло зображення спальні. Вікна з важкими шторами із зеленого шовку. Нічний столик і шафа для одягу, пофарбовані в біле. Двері до вбиральні. Ліжко з балдахіном. Ковдри, мало не скинуті на підлогу.

— Їх заскочили уві сні, — сказав Ґорман. — У Кенні в шлунку майже не залишилося їжі. На момент смерті він не їв щонайменше вісім годин.

Ріццолі ще ближче підступила до телевізора, впиваючи зображення поглядом. Парді знову розвернувся в коридор.

— Перемотайте, — сказала вона Ґорману.

— Навіщо?

— Просто відмотайте назад. На той момент, коли ми щойно зайшли до спальні.

— Крутіть самі, — відповів Ґорман, простягаючи їй пульт.

Вона клацнула на перемотку і кадри закрутилися у зворотному напрямку. Парді знову опинився в коридорі на шляху до спальні подружжя. Об’єктив іще раз метнувся праворуч, а тоді повільно проминув нічний столик, шафу для одягу і двері до вбиральні, перш ніж зупинитися на ліжку. Тепер Фрост стояв біля Ріццолі, вишукуючи те саме, що й вона.

Ріццолі натиснула паузу і сказала:

— Її там немає.

— Чого саме?

— Нічної сорочки. Ви не знаходили в спальні складеної нічної сорочки? — запитала вона в Ґормана.

— Ні. А мав би знайти?

— Це авторський підпис Домінанта. Він залишає на місці злочину жіночі сорочки. Кладе їх у спальні на видноті як символ свого контролю.

— Якщо тут працював він, то цього разу він так не вчинив.

— Усе решта збігається з його стилем. Чашка на коліні. Скотч. Поза вбитого чоловіка.

— Тут усе в такому вигляді, як ми побачили, коли увійшли.

— Ви впевнені, що перед відеозаписом ніхто нічого не торкався?

Запитання було нетактовне, і Ґорман напружився.