Тесс Герритсен - Двійник

Мора вийшла з кавою на ґанок і, посьорбуючи її, оглядала двір, де на садок нарешті падали промені сонця. Вона милувалася тим, яке все зелене — трава, дерева, саме світло. У високому склепінні гілок співали птахи. «Тепер я розумію, чому вона могла захотіти пожити тут. Чому їй могло хотітися прокидатися щоранку серед аромату лісу».

Раптом птахи здійнялися з дерев, ляскаючи крильми, налякані новим звуком: тихим гуркотом техніки. Мора не бачила бульдозера, але чітко чула його крізь дерева, і звук здавався настирливо близьким. Вона згадала, що їй казала міс Клозен про розчищення сусідньої ділянки. От тобі й тихий недільний ранок.

Вона спустилася вниз, обійшла будинок, намагаючись побачити бульдозер поміж дерев, але вони росли надто густо і його зовсім не було видно. Проте, опустивши очі, Мора побачила сліди тварин і згадала тих оленів, яких раніше бачила з вікна. Вона пройшла за слідами вздовж стіни будинку, роздивляючись пожоване листя на хостах [12] Хоста — декоративна рослина, поширена в садівництві та ландшафтному дизайні. , що росли попід стінами, і замилувалася відважністю тварин, які наважилися пастися просто під будинком. Пішла далі й зупинилася перед новими слідами. То були вже не олені. На мить Мора завмерла. Серце забилося сильніше, руки стиснули горнятко. Вона повільно провела поглядом по слідах аж до м’якої землі під одним із вікон.

Сліди чобіт були чітко помітні в ґрунті, там, де хтось стояв, вдивляючись у середину будинку.

У її спальню.

Через сорок п’ять хвилин патрульне авто поліції Фокс Гарбора з’явилося на її ґрунтовці. Воно зупинилося перед котеджем, звідти вийшов коп — чоловік за п’ятдесят, з бичачою шиєю та рідкуватим на потилиці світлим волоссям.

— Докторе Айлс? — уточнив він, м’ясисто потискаючи їй руку. — Роджер Ґрешем, шеф поліції.

— Я не знала, що отримаю самого шефа.

— Та ми все одно збиралися сюди, коли надійшов ваш дзвінок.

— Ми?

Мора насупилася, побачивши, як до автівки Ґрешема під’їхав «Форд Експлорер». Водій вийшов і помахав їй.

— Привіт, Моро, — сказав Рік Баллард.

Спочатку вона просто дивилася на нього, спантеличена такою несподіваною появою.

— Я не знала, що ви тут, — нарешті мовила вона.

— Учора ввечері приїхав. А коли ви сюди дісталися?

— Учора по обіді.

— Ночували в цьому будинку?

— У мотелі місць не було. Міс Клозен, агентка з нерухомості, запропонувала мені зупинитися тут. — Мора помовчала, тоді, захищаючись, додала: — Вона сказала, що поліція тут уже закінчила.

Ґрешем пирхнув.

— І змусила вас заплатити за цю ніч, так?

— Так.

— Ця Брітта — просто щось. І за повітря здирала б гроші, якби могла. — Розвернувшись до будинку, він мовив: — То де ви бачили сліди?

Мора провела чоловіків повз ґанок, за ріг будинку. Вони трималися біля стежини, на ходу роздивляючись землю. Бульдозер замовк, і єдиним звуком тепер був шурхіт їхніх кроків килимом із листя.

— Свіжі оленячі сліди, — вказав Ґрешем.

— Так, зранку тут проходили двоє оленів, — відповіла Мора.

— То, може, це пояснює сліди, які ви бачили.

— Шефе Ґрешем, — зітхнула Мора. — Я можу відрізнити слід копита від сліду чобота.

— Ні, я про те, що тут хтось міг полювати. Розумієте, не в сезон. Виганяв оленів із лісу.

Баллард раптом зупинився, не відриваючи погляду від землі.

— Бачите їх? — спитала жінка.

— Так, — відповів він. Голос у нього був на диво тихий.

Ґрешем присів навкарачки біля Балларда. Минув якийсь час. Чому вони мовчать? Вітер сколихнув дерева. Тремтячи, Мора подивилася вгору, на розхитані гілки. Уночі хтось виходив із лісу. Стояв під вікном її кімнати. Дивився у вікно, поки вона спала.

Баллард глянув на будинок.

— Це вікно спальні?

— Так.

— Вашої?

— Так.

— Ви вчора запнули фіранки?

Детектив кинув на неї погляд через плече, і вона знала, про що він думає: «Чи не влаштували ви тут учора мимовільне піп-шоу?».

Жінка зашарілася.

— У цій кімнаті немає фіранок.

— Сліди завеликі, як для Бріттиних чобіт, — сказав Ґрешем. — Тільки вона могла тут тинятися, перевіряючи, чи все гаразд із будинком.

— Підошва, схоже, «вібрам» [13] VibramS.p.A. — світовий лідер у виробництві підошов із міцної гуми для альпіністського і трекінгового взуття. , — відзначив Баллард. — Розмір восьмий, можливо, дев’ятий. — Він поглядом простежив за слідами аж до лісу. — Оленячі сліди на них накладаються.

— Тобто він був тут першим, — сказала Мора. — Раніше оленів. До того, як я прокинулася.