Стивен Кинг - Інститут

— Ні. Але робитимуть. У Задній половині. — Він серйозно глянув на Люка. — У лікаря Еванса можуть бути неприємності через те, що він зробив із Гаррі. Я на це сподіваюся. І я до смерті боюся цих вогників. І потужних уколів. Кре-е-епких уколів.

— Я теж, — сказала Гелен. — Теперішні уколи й так кепські.

Люк хотів розповісти Гелен з Ейвері про ін’єкцію, від якої в нього горло склепилося, або про ті кілька, від яких він блював (і на кожному вивергу бачив ті кляті цятки), але ж це такі дрібниці порівняно з тим, що тільки-но сталося з Гаррі.

— Агов, дайте дорогу, — сказав Джо.

Вони стали попід стіною біля плаката з написом «БУДЕ НАМ ЩАСТЯ». Повз них пройшли Джо і Хадад із тілом Гаррі Кросса. Карлос ніс дівчинку зі зламаною шиєю. Голова з боку в бік гойдалася на його руці, волосся звисало долі. Люк, Гелен і Ейвері не відводили від них очей до самого ліфта, і Люк піймав себе на роздумах, на якому ж поверсі розташований морг — на «E» чи на «F».

— Вона була схожа на ляльку, — почув Люк власний голос. — Так схожа на свою власну ляльку.

Ейвері, чий химерний пророчий спокій був звичайним наслідком шоку, заплакав.

— Я піду до себе, — сказала Гелен.

Вона поплескала Люка по плечу і поцілувала Ейвері в щоку.

— Побачимося завтра, хлопці.

Тільки не вийшло. Уночі по неї прийшли доглядачі в синій уніформі, і більше хлопці її не бачили.

Ейвері помочився, почистив зуби, перевдягнувся в піжаму, яка тепер лежала в Люковій кімнаті, і заліз у ліжко. Люк теж упорався у ванній, вмостився біля Ейвестера і вимкнув світло. Притулився чолом до чола Ейвері і прошепотів:

— Я маю звідси вибратись.

«Як?»

Не вимовлене слово — воно на мить засвітилось у нього в голові і згасло. У Люка вже трохи краще виходило вловлювати подібні думки, але тільки тоді, коли Ейвері був поруч, а інколи не виходило взагалі. Цятки (які Ейвері назвав вогниками Штазі) надали йому ТП, але небагато. Так само, як і ТК, — його теж завжди було небагато. Коефіцієнт інтелекту сягав вище неба, але в плані паранормальних здібностей Люк був сисунцем. «От би мені сили трохи більше», — подумав він, і на думку спала дідусева промовка «бажання в одній руці, гівно в другій — подивимось, яка швидше наповниться».

— Не знаю, — сказав Люк.

Він тільки знав, що надто довго тут перебуває — довше за Гелен, а її вже забрали. Скоро і по нього прийдуть.

Посеред ночі Ейвері збудив Люка від сну про Ґрету Вілкокс — Ґрета лежала під стіною, голова якось неправильно трималась на шиї. Від такого сну не шкода було прокидатися. Ейвестер скрутився, притулився до нього — самі гострі коліна і лікті — і трусився, мов песик під зливою. Люк увімкнув лампу біля ліжка. Сльози заливали Ейвері очі.

— Що сталось? — спитав Люк. — Поганий сон?

— Ні. Вони мене розбудили.

— Хто?

Люк роззирнувся, але в кімнаті було пусто, двері зачинені.

— Ша. І Айріс.

— Ти Айріс чув так само, як Калішу?

Оце новина.

— Раніше не чув, але… вони дивилися фільми, бачили цятки, потім — бенгальський вогник, потім обіймались і притулялись головами, я тобі вже розповідав…

— Так.

— Зазвичай потім стає легше, і голова деякий час не болить, але в Айріс розболілася одразу, як вони пообіймались, і вона почала кричати і ніяк не вгавала. — Ейвері говорив на тон вище за своє звичне сопрано, голос тремтів так, що Люка з ніг до голови проймав мороз. — Голова, голова, зараз лусне, бідна моя голова, припиніть, припиніть це хтось…

Люк добряче струснув Ейвері.

— Не так голосно. Нас можуть підслуховувати.

Ейвері зробив кілька глибоких вдихів.

— От якби ти чув, що в мене в голові коїться, як Ша. Я б тобі тоді все розказав. Уголос мені важко.

— Спробуй.

— Ша з Нікі хотіли її заспокоїти, але не вийшло. Вона дряпала Шу і намагалася вдарити Нікі. Прийшов лікар Гендрікс, у піжамі, і викликав червоних хлопців. Вони хотіли забрати Айріс.

— У задню половину Задньої половини?

— Мабуть. Але їй стало легшати.

— Може, дали знеболювальне. Чи заспокійливе.

— Не думаю. Радше їй просто полегшало. Може, Каліша допомогла?

— Мене не питай, — сказав Люк. — Звідки мені знати?

Але Ейвері його не слухав.

— Є спосіб допомогти, мабуть… Так, щоб вони…

Він замовк. Люк уже вирішив, що Ейвері поринає в сон, коли малий поворухнувся і мовив:

— Там щось дуже погане відбувається.

— Там взагалі дуже погано, — сказав Люк. — Фільми, уколи, цятки… все погано.