Стівен Кінг - Кінець зміни

Брейді не міг дочекатися випробувати його на Ходжесі.

Перш ніж вийти, Брейді підпустив кілька риб-думок у мозок Бабіно — але зовсім трохи. Із лікарем діяти він збирався дуже обережно. Бабіно треба міцно підсадити на екран — який тепер став знаряддям гіпнозу й навіювання, — перш ніж Брейді заявить про себе. Того дня одна з навіяних Брейді думок полягала в тому, що томографія мозку Брейді нічого особливо цікавого не показує і її треба припинити. Також треба закінчувати з ін’єкціями церебеліну.

Адже стан Брейді ніяк особливо не покращується. Я в глухому куті. Та й, до того ж, мене можуть зловити.

— Якщо зловлять — буде погано, — пробурмотів Бабіно.

— Так, — сказав Z-Бой. — Якщо вас зловлять, нам обом буде погано.

Бабіно впустив свою цяцьку. Z-Бой підняв її і вклав йому до рук.

У міру того, як спекотне літо переходило в холодну і сльотаву осінь, Брейді тримав Бабіно дедалі міцніше. Рибок він підпускав обережно: так акуратно зариблюють ставок фореллю. У Бабіно з’явилося бажання мацати деяких молоденьких медсестер із ризиком бути звинуваченим у сексуальних домаганнях. Іноді Бабіно тихцем брав знеболювальне з аптечки у «Відрі», користуючись карткою фіктивного лікаря — цю підробку Брейді влаштував за допомогою Фредді Лінклаттер. Бабіно робив це все навіть попри страх бути спійманим — та й попри те, що мав інший, неризикований шлях дістати таблетки. Одного разу він украв «ролекс» із кімнати відпочинку неврологів (при тому, що теж мав такий годинник) і поклав у нижню шухляду свого столу, де про нього швидко забув. Помалу-малу Брейді Хартсфілд — який ледве міг ходити — заволодів лікарем, який, з ідеї, навпаки, повинен мати владу над пацієнтом, і загнав його в багатозубий капкан вини. Якщо лікар зробить якусь дурницю, спробує розповісти комусь, що відбувається, — пастка зімкнеться на ньому.

Водночас Брейді взявся формувати особистість Доктора Z, значно обережніше, ніж робив це з Бібліотечним Елом. По-перше, тепер він краще це вмів. По-друге, перед ним був якісніший матеріал. У жовтні того року, коли в мозку Бабіно вже плавали сотні добірних рибок-думок, Брейді почав захоплювати контроль і над тілом лікаря, і над його душею, залишаючись у ньому дедалі довше. Одного разу він доїхав до самого штату Огайо на «БМВ» Бабіно, щоб перевірити, чи зв’язок не ослабне на відстані. Не ослаб. Видавалося, що коли вже залізти — то так просто не випадеш. І гарно ж покатався. Він зайшов до придорожнього ресторанчика і від пуза наївся смаженої цибулі в тісті.

Смакота!

Ще до святок 2014 року Брейді почувався так, як, мабуть, хіба що в ранньому дитинстві. Для нього це було такою дивиною, що коли він зрозумів, що відчуває, всюди вже познімали різдвяні прикраси й почали вішати сердечка до Валентинового дня.

Він був задоволений.

Частина його єства опиралася цьому відчуттю, обзивала його маленькою смертю, а частина бажала прийняти його. Навіть поринути в нього. А чом би й ні? Таке враження, що він не лежить, як приклеєний, у палаті 217, та й навіть у власному тілі він не в’язень. Він може виходити, коли забажає: хочеться — пасажиром, хочеться — водієм. Тільки треба виявляти обережність і не кермувати занадто довго, та й усе. Адже ядро свідомості — це, схоже, ресурс обмежений. Якщо його не стане, так не стане зовсім.

Тоді погано буде.

Коли б Ходжес продовжив свої відвідини, Брейді отримав би ще одну мету для зростання — змусити його подивитися на екран «заппіта» в шухляді, потім залізти детективові в голову й напустити туди самогубчих думок. Наче знову користуватися «Блакитною парасолькою Деббі» — тільки навіювання тепер буде значно потужніше. Уже не навіювання, а команди!

Єдина проблема — Ходжес більше не приходив. Прийшов аж після першого травня і знову завів свою довбучу пісню: « Я знаю, що ти тут, Брейді, я сподіваюся, що ти страждаєш, Брейді, чи ти справді вмієш пересувати речі, не торкаючись їх, Брейді, чи покажеш, як це… », — а потім не з’являвся. Те, що Ходжес зник з його життя, стало для Брейді справжнім джерелом негаданого й не зовсім бажаного задоволення. Ходжес був як болячка під сідлом, він його лютив і розганяв учвал. А зараз болячки не було, і хочеш, коню, — спокійно пасись.

І щось таке Брейді й робив.

Отримавши доступ до банківського рахунку доктора Бабіно, його інвесторського портфелю і його розуму, Брейді сповна віддався купівельній гарячці через Інтернет. Бабстер знімав з рахунку гроші й купував, Z-Бой носив обладнання до зачуханої хатинки Фредді Лінклаттер.