Стивен Кинг - Мiстер Мерседес

Джером зворушений, і тому його тягне сховатися в образі Тайрона Екстазного Кайфа.

— Маса Ходжес, ви вільний урешт! Вільний урешт! Великий Біг Всемо’утній, вільний урешт!

— Припиніть цю говірку, Джероме, — каже Холлі. — Це таке дитиняче.

Вона дістає з пікнікового кошика пляшку шампанського разом з тріо пластикових стаканчиків.

— Районна прокурорка ескортувала мене в кабінет судді Деніела Сілвера, того, який за моїх копівських часів чимало разів вислуховував мої свідчення. Той завдав мені десятихвилинну прочуханку, наголошуючи, що моя нерозсудлива поведінка поставила під ризик чотири тисячі життів.

Джером обурюється:

— Це неподобство! Ви спричинилися до того, що ті люди залишились живими.

— Ні, — заперечує Ходжес спокійно. — Це ви з Холлі до того спричинилися.

— Перш за все, якби Хартсфілд не вийшов на вас, копи так ніколи б і не дізналися, хто він і звідки. А ті люди були б зараз мертвими .

Це може бути, і водночас не може бути істинним, але подумки Ходжес цілком погоджується з тим, як усе обернулося в «Мінго». З чим він не погоджується — і ніколи не зможе — це з Джейні. Сілвер звинуватив його в тому, що він зіграв «вирішальну роль» у її загибелі, і Ходжес вважає, що, можливо, так воно й є. Але він не сумнівається, що Хартсфілд продовжив би убивати далі й більше, якщо не на тому концерті чи в День Кар’єр у «Посольських апартаментах», то ще деінде. Він відчув смак до цього. А отже тут жорстке рівняння: життя Джейні в обмін на життя усіх тих гіпотетичних інших. І якби в такій альтернативній (проте дуже можливій) реальності це був той концерт, двома з жертв стали б мати й сестричка Джерома.

— А що ви йому на це сказали? — питає Холлі. — Що ви сказали йому на це?

— Нічого. Коли тебе привели до дровітні, найкраще, що ти можеш зробити — це перечекати батожіння із зімкнутими вустами.

— Це тому вас не було з нами, коли нам вручали медалі, чи не так? — питає вона. — І тому вас не було на оголошенні декларації. Ті гівнюки вас якраз карали.

— Я собі уявляю, — каже Ходжес, хоча, якщо правники вважали, що то було покаранням, вони помилялися. Останнє в світі, чого він хотів би, це щоб йому вішали медаль на шию і вручали ключ від міста. Він пропрацював копом сорок років. Це його ключ від міста.

— Просто сором, — каже Джером. — Ви ніколи не зможете проїхатися в автобусі безплатно.

— Як там справи на Озерній авеню, Холлі? Залагоджуються?

— Уже краще, — каже Холлі. Вона послаблює корок на пляшці шампанського з усією делікатністю хірурга. — Я знову сплю всю ніч. Також відвідую доктора Лейбовіц двічі на тиждень. Вона вельми допоміжна.

— А як справи з вашою матір’ю? — Він знає, це дражлива тема, але відчуває, що може її торкнутися, саме цього разу. — Вона так само телефонує вам п’ять разів на день, благаючи повернутися у Цинциннаті?

— Вона зменшила це до двох разів на день, — відповідає Холлі. — Перший раз вранці, останній ввечері. Їй самотньо. І, гадаю, вона більше боїться за себе, ніж за мене. Старому важко змінювати своє життя.

«Кому-кому, а не мені про це розказувати», — думає Ходжес.

— Це дуже важливе зрозуміння, Холлі.

— Доктор Лейбовіц каже, що звички важко ламати. От мені важко кинути курити, а мамі важко звикнути жити самій. А також усвідомити, що я не мушу залишатися всю решту мого життя тією чотирнадцятирічною дівчинкою скорченою у ванні.

Вони мовчать якийсь час. На полі № 3 Малої Ліги ворона тріумфальним кряканням оголошує про своє заволодіння пітчерською гумою. [362] Pitcher’s rubber — закопана на «пітчерській гірці» пластина з білої гуми розміром 24 × 6 дюймів (61 × 15 см), якої мусить торкатися ногою пітчер, коли кидає в гру бейсбольний м’яч.

Відокремлення Холлі від матері стало можливим через заповіт Джанель Паттерсон. Більша частина статків Джейні — які дістались їй з ласкавої волі однієї з жертв Брейді Хартсфілда — перейшла до її дядька Генрі Серва й тітки Шарлотти Джібні, але Джейні також залишила півмільйона доларів Холлі. Ці гроші було поміщено в опікунський фонд під керуванням містера Джорджа Шрона, юриста, якого Джейні також була успадкувала від Олівії. Ходжес уявлення не має, коли Джейн встигла це зробити. Чи чому вона це зробила. Він не вірить у передчуття, але…

Але.

Шарлотта була смертельно налаштована проти переїзду Холлі, заявляючи, що її дочка не готова жити самостійно. Зважаючи на те, що вік Холлі вже наближається до п’ятдесяти, це було рівнозначним тому, як казати, що вона ніколи не буде до цього готовою. Холлі вважала, що вона готова, і за допомоги Ходжеса переконала Шрона, що з нею все буде гаразд.