Стивен Кинг: Мiстер Мерседес

Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»

2014

© Stephen King, 2014

© Hemiro Ltd, видання українською мовою, 2014

© Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», переклад та художнє оформлення, 2014

ISBN 978-966-14-8017-8 (fb2)

Жодну з частин даного видання не можна копіювати або відтворювати в будь-якій формі без письмового дозволу видавництва

Електронна версія створена за виданням:

Кінг С.

К41 Містер Мерседес : роман / Стівен Кінг ; пер. з англ. та комент. О. Красюка. — Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2014. — 544 с.

ISBN 978-966-14-7662-1 (Україна)

ISBN 978-1-4767-5445-1 (англ.)

Книжка, яка змусить вас понервувати!

Спогади про нерозкритий злочин не дають спокою колишньому поліцейському Біллу Ходжесу. Він мав упіймати злочинця, який на вкраденому «мерседесі» навмисне вбив та покалічив десятки людей, але… Одного дня Білл отримує листа від того самого таємничого вбивці. Він обіцяє, що наступного разу жертв буде більше! Це був тільки початок… Білл знову повертається до роботи. Ставки в цій смертельній грі надто високі…

УДК 821.111(73)

ББК 84.7СПО

Перекладено за виданням:

King S. Mr. Mercedes : A Novel / Stephen King. — New York : Scribner, 2014. — 448 р.

Переклад з англійської та коментарі Олександра Красюка

Дизайнер обкладинки IvanovITCH

З думками про Джеймса М. Кейна

Вони мене скинули з сіновоза десь опівдні… [1] James Mallahan Cain (1892—1977) — американський письменник, один із засновників «жорсткого» детективного жанру; цитата походить з його знаменитого першого роману «Листоноша завжди дзвонить двічі» (1934), за яким було знято сім кінофільмів, написано й поставлено оперу та дві п’єси. ( Тут і далі прим. пер. )

Оґі Оденкьорк мав 1997 року випуску «датсуна», [2] «Datsun» — бренд легкових автомобілів японської корпорації «Nissan», який існував у 1931—1981 рр. і був відновлений лише 2013 р.; таким чином читачеві, який знає про неможливість існування машини «датсун» 1997 року випуску, Стівен Кінг натякає, що в романі йдеться про якусь паралельну нашій реальність. який попри великий пробіг їздив усе ще добре, але пальне коштувало дорого, особливо для людини, що сидить без роботи, а Міський Центр містився на дальньому кінці міста, тому того вечора він вирішив скористатися останнім автобусом. Він вийшов із нього з наплічником на спині та спальним мішком під пахвою, коли вже було двадцять хвилин по одинадцятій. Оґі подумав про те, як він тішитиметься цьому простьобаному, пуховому спальнику о третій ранку. Вечір був туманним і зимним.

— Щасти тобі, чоловіче, — промовив водій, коли Оґі спускався сходинками. — Тобі щось напевне мусить дістатися, хоча б тільки за те, що ти опинився там першим.

Тільки першим він не був. Досягши вершини широкого й крутого під’їзного шляху, який вів до великої громадської аудиторії, Оґі побачив щонайменше пару дюжин людей, які вже чекали купкою перед рядом дверей — дехто з них стояв, більшість сиділи. Встановлені там стовпчики з натягнутою між ними жовтою стрічкою «НЕ ПЕРЕТИНАТИ» створювали доволі складний прохід, який завивався назад уздовж самого себе на кшталт лабіринту. Оґі знав таке з кінотеатрів і з того банку, в якому він наразі перевищив свій кредитний ліміт, і він розумів мету — втиснути якомога більше людей у якомога менший простір.

Підходячи до кінця того, що невдовзі стане «анакондою» з шукачів роботи, Оґі побачив, що крайня в цій черзі жінка тримає в рюкзачку-кенгуру спляче немовля, й відчув одночасно здивування та відразу. Щічки в дитини пашіли від застуди; кожен її віддих виходив зі слабеньким хрипом.

Жінка дочула трохи захекане наближення Оґі й обернулась. Молода й доволі миловида — навіть із темними колами під очима. Біля ніг у неї стояла маленька стьобана дорожня сумка. Оґі вирішив, що там система життєзабезпечення немовляти.

— Привіт, — промовила вона. — Вітаю в Клубі Ранніх Пташок.

— Тільки й надії, що вхопимо якогось черв’ячка, — відбрив він, а тоді подумав: та що за чорт, і простягнув руку. — Оґаст Оденкьорк. Оґі. Мене недавно скоротили. Це так тепер, у двадцять першому столітті, кажуть, коли витурюють з роботи.

Вона потисла йому руку. Потиск мала добрий, міцний і анітрішечки не ніяковий.