Стивен Кинг - Доктор Сон

— Бери, — простягнув він Джону пару рукавичок. — Надягай.

Ден надяг і собі рукавички, відкрутив дріт і до часу встромив обидва його шматки в одне вічко сітчастої огорожі.

— Окей, поїхали.

— Мені знов треба помочитися.

— Ох, чоловіче. Потерпиш.

Ден повільно й обережно повів герцівський «Форд» кругом, до вантажного дебаркадера. Там було повно ям, деякі з них глибокі, всі важко розгледіти з вимкнутими фарами. Найменше з усього в світі йому хотілося втрапити «Фордом» в якусь із них і зламати вісь. Позаду заводу поверхня складалася з голої землі з рештками потрісканого асфальту. За футів п’ятдесят подалі стояла інша сітчаста огорожа, а поза нею безкраї лани кукурудзи. Цей вантажний двір не був завбільшки як парковка, але все одно доволі величенький.

— Дене? Як ми дізнаємося, де…

— Тихо будь.

Ден низько похилив голову, торкнувшись лобом керма, і заплющив очі.

( «Абро» )

Нічого. Звичайно, вона зараз спить. Там, в Енністоні, зараз уже вранішні години середи. Джон сидів поряд з ним, жуючи собі губи.

( «Абро» )

Ледь чутне ворушіння. Це може бути лиш його уява. Проте Ден сподівався, що це дещо більше.

( «АБРО» )

У нього в голові розплющилися очі. Зависла мить дезорієнтації, щось на кшталт подвійного бачення, а тоді Абра почала дивитися разом із ним. Вантажний дебаркадер і розтрощені рештки димарів раптом проявилися ясніше, хоча єдиним освітленням залишалося те саме сяяння зірок.

«Зір у неї набагато збіса кращий, ніж у мене» .

Ден виліз із машини. Джон також, хоча Ден цього майже не зауважив. Він поступився контролем дівчинці, яка, прокинувшись, лежала в своєму ліжку за одинадцять сотень миль звідси. Він відчував себе металодетектором у людській подобі. От тільки не метал він — вони — зараз шукали.

( «підійди до отієї бетонної…» )

Ден підійшов до вантажного дебаркадера і став до нього спиною.

( «тепер починай ходити туди-сюди» )

Пауза, поки вона нашукувала спосіб, яким би їй уточнити, що саме вона від нього хоче.

( «як у «Місці злочину» [317] «CSI: Місце злочину» — телесеріал про роботу криміналістів, який виходить з 2000 р. )

Він пройшовся футів з п’ятдесят наліво, потім повернув направо, рухаючись від дебаркадера супротивними діагоналями. Джон уже дістав з речового мішка лопату і стояв біля орендованого автомобіля, дивився.

( «ось тут вони поставили свої автодоми» )

Ден знову повернув ліворуч, рухаючись повільно, подеколи відкидаючи ногою зі свого шляху якусь випадкову цеглину або уламок бетону.

( «ти близько» )

Ден зупинився. Він унюхав щось неприємне. Трохи схожий на газ запах розкладу.

( «Абро, ти чуєш?» )

( «так, о Господи, Дене» )

( «потерпи, любонько» )

( «ти далеко зайшов, повернися назад, іди повільно» )

Ден розвернувся на одній ступні, наче недолугий солдат за командою «кругом». І знову вирушив у напрямку вантажного дебаркадера.

( «лівіше, візьми трохи лівіше, і повільно» )

Він рушив, як було сказано, роблячи тепер паузу після кожного маленького кроку. Ось знову той запах, тепер трохи сильніший. Раптом надприродно чіткий нічний світ почав туманитися в його очах, наповнюваних Абриними сльозами.

( «тут той хлопчик-бейсболіст, ти стоїш просто над ним» )

Ден глибоко вдихнув і ляснув себе по обличчю, витираючи щоки. Він весь тремтів. Не тому, що змерз, а тому, що тремтіла вона. Сидячи у себе в ліжку, вчепившись у свого валькуватого старого кролика і здригаючись, як старий листок на мертвому дереві.

( «забирайся звідси, Абро» )

( «Дене, а ти» )

( «так, в порядку, але тобі нема потреби цього бачити» )

Зненацька та абсолютна ясність зору пропала. Абра перервала зв’язок, і це було добре.

— Дене, — погукав Джон стиха. — Все гаразд?

— Так. — У його голосі все ще бриніли Абрині сльози. — Неси сюди лопату.

Це в них забрало двадцять хвилин, перші десять копав Ден, передавши потім лопату Джону, який врешті й знайшов Бреда Тревора. Він відвернувся від ями, прикриваючи собі рота й носа. Слова його прозвучали приглушено, проте зрозуміло:

— Правда, є тут тіло. Господи!

— Ти не чув його запах раніше?

— Так глибоко закопане, та ще й минуло два роки? Ти хочеш сказати, що ти чув?

Ден нічого не відповів, і тому Джон знову повернувся до ями, але цього разу без наснаги. Кілька секунд він постояв нахилений, ніби збираючись і далі працювати лопатою, а потім випростався і відступив назад, коли Ден посвітив ліхтариком у місце їх розкопок.