Стивен Кинг - Доктор Сон

— Ти в цьому впевнений?

По зустрічній смузі наближався фермерський пікап. Ден додав трохи швидкості і, коли вони порівнялися, підняв руку. Парубок за кермом — зелений кашкет «Джон Дір», [312] «John Deere» — заснована 1837 р. ковалем і винахідником Джоном Діром (1804–1886), сьогодні найбільша в світі корпорація з виробництва сільськогосподарських машин. сонячні окуляри, комбінезон з нагрудником — теж підняв руку у відповідь, але ледве поглянув на них. І це було добре.

— Я питав, чи ти…

— Я пам’ятаю, що ти питав, — сказав Ден. — Якщо вони замкнені, ми з цим упораємося. Якось. А тепер давай вертатися до того мотелю й селитися. Я буквально вимотаний.

Поки Джон (платячи готівкою) знімав для них два сусідніх номери в «Холідей Інн», Ден відвідав адерську залізну крамницю «Істинна ціна». [313] «True Value Company» — заснована 1948 р. у Чикаго кооперативна мережа незалежних крамниць (понад 5000 у світі), що торгують різноманітним реманентом, будматеріалами й домашнім обладнанням. Там він купив лопату, граблі, дві сапки, садовий совок, дві пари рукавичок і речовий мішок, щоб можна було куди скласти свої придбання. Єдиним інструментом дійсно йому потрібним була лопата, але він вирішив, що краще купити весь цей набір.

— Що привело вас до Адера, можу я спитати? — запитав продавець, пробиваючи Денові покупки.

— Просто проїжджав через це місто. У мене сестра в Де Мойні, і в неї там невеличкий садок. Мабуть, вона має більшість з цих речей, але подарунки завжди покращують рівень її гостинності.

— Знайома історія, брате. І вона дякуватиме вам за сапку з коротким держаком. Нема знаряддя зручнішого, а більшість садоводів-аматорів не здогадуються придбати собі таку річ. Ми приймаємо «Майстер Кард», «Візу»…

— Гадаю, дам краще пластику відпочинок, — сказав Ден, дістаючи гаманець. — Дайте мені тільки чек для Цукрового Дядька. [314] Те саме, що Дядько Сем, персоніфікація уряду США.

— Ще б пак. А якщо ви назвете мені ваше ім’я і адресу — чи вашої сестри, — я надішлю вам наш каталог.

— Знаєте що, сьогодні, либонь, ми і це пропустимо, — сказав Ден, кладучи на прилавок невеличке віяло з двадцяток.

Об одинадцятій того вечора у двері Дена тихо постукали. Відчинивши, він впустив Джона. Абрин педіатр був блідий і збуджений.

— Ти поспав?

— Трохи. А ти?

— І так, і сяк. Здебільшого ніяк. У мене нерви зараз напружені, як у якогось чортового кота. А якщо нас зупинить коп, що ми скажемо?

— Що ми чули, ніби у Фрімені є забігайлівка з танцями, тож вирішили її пошукати.

— У Фрімені нічого нема, окрім кукурудзи. Не менш дев’яти мільярдів акрів самої кукурудзи.

— Ми цього не знаємо, — м’яко пояснив Ден. — Ми просто проїжджі. І ніякий коп нас не зупинить, Джоне. Ніхто нас навіть не помітить. Але якщо ти хочеш залишитися тут…

— Я не для того проїхав половину країни, щоби сидіти в мотелі й дивитися Джея Лено. [315] Jay Leno (нар. 1950 р.) — комедійний актор, ведучий власного телешоу на каналі «NBC». Дозволь мені лише скористатися туалетом. Я був сходив у себе, перед тим як виходити, але зараз схотілося знов. Господи , я так нервуюся…

Дорога до Фрімена здалася Денові дуже довгою, але щойно вони залишили позаду Адер, їм не зустрілося жодної машини. Фермери лягають спати рано, а ця дорога пролягала далеко від маршрутів вантажоперевезень.

Коли вони наблизилися до спиртзаводу, Ден погасив фари їхнього орендованого автомобіля, завернув на службову дорогу і повільно підкотив до зачинених воріт. Двоє чоловіків вийшли. Джон вилаявся, коли у «Форді» ввімкнулося верхнє світло.

— Я мусив би вимкнути цю штуку, ще перед тим, як ми виїжджали з готелю. Або розбити лампочку, якщо там нема вимикача.

— Розслабся, — сказав Ден. — Нікого тут нема, тільки ми, курчатка. [316] Фраза-мем, що походить із хітової пісні «Ain’t Nobody Here but Us Chickens» (1946) ритм-енд-блюзового співака Луїса Джордана (1908–1975).

Та все ж таки, поки вони підходили до воріт, і в нього у грудях колотилося серце. Якщо Абра права, маленького хлопчика після того, як його нещадно закатували, було поховано тут. Якщо уявити собі місцину, де мусять являтися привиди, то ця…

Джон взявся за ворота, і коли штовхання не допомогло, він їх посмикав на себе.

— Нема ради. Що тепер? Перелазити, я гадаю. Я готовий спробувати, тільки можу зламати собі нахер…

— Зачекай.

Ден дістав з кишені куртки ліхтарик-олівець і посвітив на ворота: спершу нічого, окрім зламаного висячого замка, потім рясні звої дроту вище і нижче замка. Він пішов назад до машини і своєю чергою здригнувся, коли загорілося освітлення в багажнику. От лайно, та гаразд. Неможливо про все пам’ятати. Висмикнувши новий речмішок, він пристукнув кришку. Повернулася темрява.