Стивен Кинг - Доктор Сон

«Ти маєш певний дар. Сам я це завжди називав сяйвом. Так само й моя бабуся це називала. Типу самотньо почуваєшся, коли думаєш, що ти такий єдиний?»

Так, йому було самотньо, і так, він вважав, що він єдиний такий. Хеллоран позбавив його ілюзії щодо цього. За роки, що минули відтоді, Ден зустрів багато людей, які мали, як колись сказав кухар, «дрібку сяйва в собі». Той же Біллі.

Але ніколи такої, як ця дівчина, що цього вечора крикнула йому в голову. Відчуття було таке, ніби її криком його могло розірвати на шмаття.

І він був таким сильним? Він вважав, що колись був таким чи майже таким. У день закриття «Оверлука» Хеллоран попросив стурбованого маленького хлопчика, який сидів поряд з ним… як він тоді сказав?

Він сказав брязнути йому.

Ден повернувся назад до «Рівінгтон Хаусу» і стояв перед брамою. Вже почало опадати перше листя, і вечірній вітерець шурхотів ним коло його ніг.

«А коли я спитав у нього, про що я мушу подумати, він сказав, про що завгодно. «Тільки подумай сильно», — сказав він. Так я й зробив, але в останню секунду пом’якшив думку, трішки принаймні. Якби не зробив цього, гадаю, я міг би його убити. Він відсахнувся — ні, його відкинуло назад — і він прикусив собі губу. Я пам’ятаю кров. Він назвав мене пістолетом. А пізніше він запитав про Тоні. Мого невидимого друга. Ну, я йому й розповів» .

Тоні, схоже, повернувся, але тепер він більше не був другом Дена. Тепер він став другом маленької дівчинки на ім’я Абра. Вона була у небезпеці, як колись був Ден, але дорослі чоловіки, які розшукують маленьких дівчаток, привертають увагу, викликають підозри. У нього гарне життя тут, у Фрейжері, і він вважав, що заслуговує на нього після всіх отих втрачених років.

Але…

Але коли йому знадобився Дік — в «Оверлуку» і пізніше, у Флориді, коли повернулася місіс Мессі — Дік приїхав. У АА люди називають такі речі покликом Дванадцятого кроку. Бо коли учень готовий, учитель об’явиться.

Було декілька випадків, коли Ден разом із Кейсі Кінгслі й кількома іншими хлопцями з Програми вирушали виконати поклики Дванадцятого кроку до людей, що з головами вгрузли в наркотики й алкоголізм. Інколи про допомогу просили чиїсь друзі або боси; частіше то були родичі, що виснажили будь-які інші ресурси й опинилися в глухому куті. За всі роки трапилося кілька успіхів, але більшість візитів закінчувалися затріснутими дверми або запросинами Кейсі та його друзям запхнути оте їхнє святенницьке, квазірелігійне лайно назад собі в гузна. Один парубок, протухлий метом ветеран блискучої Бушівської авантюри в Іраку, реально махав перед ними пістолетом. Дорогою назад з Чокоруа, [232] Chocorua — селище біля однойменного озера і гори в Нью-Гемпширі. де у жалюгідній халупині тулився той ветеран зі своєю заляканою дружиною, Ден сказав: « Це суцільне гаяння часу».

— Це було б так, якби ми це робили для них, — сказав Кейсі, — але ж ні. Ми робимо це для себе. Тобі подобається життя, яке ти ведеш, Денні-бой?

Не вперше він ставив йому це питання, і той раз не був останнім.

— Так.

Жодних вагань щодо цього. Нехай він не президент «Дженерал Моторз» і не знімається в оголених сценах з Кейт Вінслет, [233] Kate Winslet (нар. 1975 р.) — знаменита англійська кіноактриса; з багатьох своїх фільмів у дев’яти вона знімалася в еротичних сценах оголеною, зокрема в «Титаніку» (1997). але на Денів розсуд він мав усе, що треба.

— Гадаєш, ти це заробив?

— Ні, — відповів Ден, усміхаючись. — Зовсім ні. Цього не можна заробити.

— То що ж то було таке, що привело тебе у те місце, де тобі подобається прокидатися вранці? Удача чи милосердя?

Йому вірилося, що Кейсі хоче, щоб він відповів «милосердя», але за роки тверезості він набув собі подеколи незручну звичку до чесності.

— Я не знаю.

— Та й гаразд, бо коли тебе загнано в глухий кут, різниці немає.

— Абра, Абра, Абра, — промовляв він, ідучи доріжкою до «Рівінгтон Хаусу». — У що ж таке ти там втрапила, дівчинко? І в що ти втягуєш мене ?

Він розмірковував, що треба йому, мабуть, спробувати зв’язатися з нею через сяйво, яке ніколи не бувало цілком надійним, але, увійшовши до баштової кімнати, Ден побачив, що в цьому нема необхідності. На його чорній дошці було акуратно виведено таке:

cadabra@nhml.com

Він кілька секунд спантеличено дивився на її мережеве ім’я, потім уторопав і розсміявся.

— Добра знахідка, мала, дуже вдала.

Він увімкнув свій ноутбук. За якусь мить перед ним уже була порожня форма електронного листа. Він вдрукував її адресу, а потім сидів і дивився на блимаючий курсор. Скільки їй? Наскільки він міг вирахувати, десь між мудрими дванадцятьма і злегка наївними шістнадцятьма. Вірогідно, ближче до першої цифри. А тут він, чоловік достатньо старий, щоби сіль заіскрилася в його щетині, якщо знехтувати голінням. Тут він, готовий розпочати інтернет-балачку з нею. Наче зі «Зловити хижака» . [234] «To Catch a Predator» (2004–2007) — документальний телесеріал каналу NBC і громадської організації «Perverted-Justice» («Збоченців на осуд»), де нібито підлітки контактували в інтернеті з дорослими, які призначали їм побачення з сексуальними намірами, велися розслідування щодо збоченців-«хижаків», які знімалися прихованими камерами.