Джеймс Паттерсон - Виклик

Увійшовши до квартири, Пітер одразу ж вихопив з холодильника пляшку дієтичної кока-коли. А потім коротко розповів коханці про те, що сталося вранці. Починаючи з того моменту, як у зал судових засідань буквально увірвалась Анжеліка, і до телефонної розмови з капітаном Берегової охорони. Розмову ж із Деву довелося завбачливо вилучити з цієї надзвичайно мелодраматичної та сумної історії. Бо вона у неї явно не вписувалася.

Сказати, що Бейлі була ошелешена, — це означає нічого не сказати. Не вірячи своїм вухам, вона присіла, щоб перевести від хвилювання дух. А ще в неї виникло сильне почуття провини, про що вона й не проминула сказати Пітеру.

— А чому? В чому ти винувата? — спитав він.

— Та так, ні в чому. Забудь.

— Та годі тобі, мені ти можеш казати все що завгодно.

Бейлі ще більше знітилась і густо почервоніла. Проте нарешті зізналася.

— В той момент, коли ти сказав мені, що пропала яхта з твоєю дружиною, моєю першою думкою було: «Нарешті ми залишимося вдвох і нам ніхто не заважатиме». Це так жахливо з мого боку, еге ж? Я така сволота!

— Та ні, це цілком по-людськи, — заспокоїв її Пітер і, простягнувши руку, погладив її по щоці. — Тому те, що у тебе виникла така думка, не означає, що ти погана і зла людина.

— Ти і справді так уважаєш?

— Справді. Ти не зробила нічого поганого. І ніяка ти не сволота. До того ж я певен, що невдовзі зателефонують з Берегової охорони й повідомлять, що з моєю сім'єю все гаразд.

Не встиг Пітер закінчити цю фразу, як задзвонив його мобільний телефон. І вони обоє посміхнулися — цікавий збіг обставин!

— Це дійсно Берегова охорона? — спитала Бейлі, коли Пітер видобув телефон з кишені свого костюма.

Він глянув на дисплей і заперечно похитав головою. А потім повівся досить дивно, принаймні на думку Бейлі. Замість відповісти на дзвінок, Пітер сидів, уставившись на телефон, а той все дзвонив та дзвонив.

— Хто це, Пітере? — спитала Бейлі. — У тебе дуже здивований вигляд.

Вигляд у нього і справді був здивований.

Як же вона могла так швидко рознюхати?

Пітер знав, що рано чи пізно йому все одно доведеться зробити «вихід до преси» через зникнення яхти «Родина Данів». Але ж не так швидко!

Пролунав іще один дзвінок — і він нарешті відповів.

— Чому ти так довго не відповідав? — пролунав у телефоні саркастичний голос.

Якби він направив її дзвінок на голосову пошту, то ця жінка все одно не вгамувалася б. І таки змусила б одного зі своїх агентів вистежити його і зв'язатися з ним особисто. Отак вона працювала. Чіпко як пітбуль.

— Пітере, вибач, будь ласка, — сказала Мона Елін, ведуча популярного ток-шоу на кабельному телебаченні. — Ти, напевне, засмучений лихою новиною про сім'ю, бо знаю, що сім'я для тебе — це головне.

— Дякую, Моно. Так. Мені зараз дуже важко.

Пітер стиха шепнув Бейлі, пояснюючи, з ким розмовляє, і та була приємно вражена. Ще б пак! Сама Мона Елін! її ім'я знала кожна домогосподарка, і ця ведуча навіть потіснила саму Опру Вінфрі в останніх опитуваннях.

Однією з причин шаленої популярності Мони була її просто неймовірна здатність подавати сенсаційні репортажі. Перш за все вона була впертим та настирливим репортером з потрясним шостим чуттям на новини. Окрім того, вона мала широке коло корисних знайомств і знала буквально всіх знаменитостей, включно з Пітером.

Вони познайомилися на прийомі в готелі «Волдорф Асторія», організованому Американською спілкою адвокатів. То було ще в ті часи, коли Мона працювала репортером сенсаційних новин у компанії WNBC. А Пітер якраз удало захистив у суді одного крутого репера від звинувачень у намірі вбивства і щойно відчув перший смак своєї загальнонаціональної слави.

Тож недивно, що Мона розшукала його на тому прийомі, а Пітерові вдалося її зачарувати, що теж було не дивина.

їхнє знайомство швидко переросло в інтимні стосунки. Увесь наступний рік, аж до того моменту, коли Мона започаткувала власне шоу з «Таймс-сквер», їх з Пітером єднала «взаємовигідна дружба», як писали в газеті «Нью-Йорк пост» у розділі світських новин. А грубі й безжальні блогери, які висвітлювали тему засобів масової інформації, були дещо відвертішими, характеризуючи їхні стосунки як «партнери по трахальному бізнесу».

Коротко кажучи, Пітеру та Моні Елін було про що згадати. І саме тому Мона вважала, що має першочергове право на висвітлення новини про зникнення яхти.

Лічачи подумки секунди, Пітер чекав, поки вона почне його благати. Саме так і сталося.