Максим Кідрук - Бот

Бідолашний коротун і гадки не мав про те, що насправді коїлося в Атакамі протягом останнього місяця. Він не здогадувався ні про існування «NGF Lab», ні про ботів (попри те, що вже стикався з ними). Відповідно, Джеймі не міг знати про наліт американської авіації. Після успішного завершення операції важкий і неповороткий «B-2» відразу подерся вгору, піднявшись настільки високо, наскільки дозволяли його технічні характеристики. Це був його єдиний шанс заховатись від радіолокаторів. Зате винищувачі прикриття — чотири «F-22» — покидали місце бомбардування на бриючому польоті. Один з «Рапторів» вилетів до океану якраз над церковцею, де біснувався Макака, ледь не рознісши божницю на друзки [124] Бриючий політ нерідко застосовують для ліквідації живої сили супротивника. Я не раз читав про те, як через звук реактивного винищувача, що несеться на гранично малій висоті, у солдатів лопаються артерії, зупиняється серце, відбувається самовільна дефекація тощо. Чесно кажучи, я в те не дуже вірив. Поки на початку 2011 не опинився в Каїрі в самий розпал єгипетської революції. В неділю, 30 січня, Мубарак підняв у повітря два винищувачі «F-16» єгипетських ВПС, які протягом 10–15 хвилин ширяли над містом — лякали демонстрантів. То не був бриючий політ, бо «F-16» не опускалися нижче 300 м, але я на власні очі бачив, як тремтять стіни будинків, і відчував, як мене буквально втискає в асфальт ревом неймовірної сили. Після того випадку я схильний вірити, що сучасний винищувач на бриючому польоті дійсно може випотрошити людину. Для інформації: небезпечний для здоров’я рівень гучності — 75 дБ, больовий поріг — 120 дБ, звук винищувача — 150 дБ, смертельний рівень для людини — 180 дБ. . Саме жар з його турбін пігмей лицезрів на фоні нічного неба.

Насправді Джеймі не мав би бачити вогняних вихлопів з турбін. Зазвичай у «F-22 Raptor» їх не видно. Сопла екрануються чотирма полігональними пластинами зі спеціальних сплавів, котрі зменшують помітність винищувача в інфрачервоному діапазоні. Проте літак, діставшись океану, почав набирати висоту, задерши носа на 30°. Турбіни націлилися точно на узбережжя, і розпашілі сопла «втупилися» в Макаку. Сопла «F-22» у поперечнику не круглі, вони мають форму сплюснутих прямокутників, контури яких згладжує тремтіння гарячих вихлопних газів. Не дивно, що нещасний мафіозі сприйняв їх за почервонілі від праведного гніву очі Господа.

Досягнувши висоти, що дозволяла вийти на крейсерський режим польоту, пілот «F-22» вирівняв винищувач. Жовтогарячі «очі» зникли. Все-таки цього було достатньо для того, щоби Джеймі напудив під себе вдруге за вечір і ще двадцять хвилин після того, як «Raptor» покинув повітряний простір Чилі, а низький утробний рев розчинився в мороці, бився головою об прибережні камені і без передиху горлав:

— Я зрозумів, Господи! Не вбивай! Не вбивай! Я більше не буду! Прости мене, засранця! Я більше не бу-у-у-ду!

Гени двадцяти поколінь ревних католиків давалися взнаки.

Вівторок, 1 вересня, 01:34 (UTC –4)

Пустеля Атакама

— Горілим тхне, відчуваєш?

Тимур кілька разів по-собачому втягнув носом повітря:

— Трохи є. У нас мотор часом не перегрівся?

— Та ні. Смердить так, наче він не просто перегрівся, а згорів до дідька.

Тимур опустив вікно зі свого боку. Гіркий запах у кабіні посильнішав. З-під капота не вихоплювалося жодних підозрілих звуків.

— Точно, щось десь горить, — погодився українець, — і то конкретно горить.

— Що воно таке? — Хедхантер був радше здивованим, аніж стурбованим. — Тут же нема чому навіть пожевріти — одні піски та скелі.

Тимур двічі підряд знизав плечима і позіхнув. Хлопець почувався втомленим, мов верблюд після двотижневого переходу Сахарою. Якщо люди можуть відкидати копита від утоми, то він за крок від цього. Усвідомлення, що все скінчилося, — нарешті скінчилося по-справжньому — тільки посилювало відчуття знесиленості. Напруга тримала тіло в нездоровому тонусі. А тепер він розслабився, розм’як. Закривши рота, хлопець побачив, як між пагорбами, до яких Ріно вів «Тойоту», щось сяйнуло червоним. Щось значно яскравіше за габаритні вогні на стінах лабораторій. Сяйво трималося не довше двох секунд, після чого сховалося за вапняковими виступами.

— Ти бачив? — програміст протер очі.

— Що?

— Попереду щось наче блиснуло.

— То, мабуть, вогні з інженерних корпусів. Ми десь поряд.

Хлопець продовжив приглядатися. Небо на півдні здалося трохи світлішим, ніж мало би бути. Так наче там пробивались спалахи ранкової зорі. Хоча яка, в біса, зоря на півдні та ще й о пів на другу ночі?!