Максим Кідрук - Бот

А тоді затих, уважно дослухаючись. Нічого не відбувалось. Десь далеко шумів прибій, але земля не розверзлась і блискавки не почали лупити з ясного неба. Макака осмілів.

— Що ? — викрикнув карлик, кумедно розкинувши руки. — Ну що ти мені зробиш, га? Ти — нікчема! Цілковитий нуль, порожнє місце! Ти просто хробак, який лиш волею випадку отримав безсмертя!

Схиливши голову, увінчану терновим вінком, Ісус мовчав. Бос токопійської мафії скаженів дедалі більше.

— Якби знаття, я б відрікся від Тебе ще двадцять років тому! Ти ж тільки насміхався з мене, — очманілий Макака підскочив, схопився руками за дерев’яну фігуру і, впершись ногами в стіну, почав смикати її на себе. — Ось я Тобі зараз… зараз…

Пігмей виявився не набагато більшим за розп’яття. Він добряче намучився, перш ніж відірвав його від стіни, повалившись разом із хрестом на дерев’яну підлогу. Затим, істерично схлипуючи, маленький Джеймі підхопився і приготувався зробити те, що зазвичай чинив з поверженими недругами, — зібрався помочитись на розп’яття. То був його фірмовий засіб самоствердження — сцяти на мертвих ворогів. Засліплений люттю Макака став над хрестом, розстібнув ширінку і навіть вистромив свою сосиску, але…

Треба сказати, Джеймі вибрав дуже невдалий час для з’ясування стосунків з Господом.

Раптово карлик усвідомив, що розп’яття ривками зсувається вбік по підлозі. Вражено пукнувши, він підняв макітру і спостеріг, що всі предмети навкруги — вівтар, ікони, стругані лави, підставки для свічок — скажено вібрують. Їхні контури розпливались, змазувались у темряві. Стіни й підлога безгучно пульсували. (Пігмей не відав, що таке інфразвук [123] Інфразвук — пружні хвилі, аналогічні звуковим, що мають частоту нижчу за нижню границю діапазону чутливості людського вуха (20 Гц). Звукова хвиля з частотою коливань нижче 20 Гц не вловлюється людським вухом, цебто не може бути почута. Проте це не означає, що людина не сприймає інфразвук узагалі. Якщо інфразвукові хвилі мають достатньо велику амплітуду, вони проявляють себе як звичайний надпотужний звук. Через це можлива цікава ситуація. Наприклад, людина в зоні дії інфразвуку з частотою 12 Гц та рівнем «гучності» 150 децибел відчуватиме скажений тиск на барабанні перетинки, тремтіння у грудях (подібно до того, як відчувається бумкання динаміка на дискотеці), вібрацію повітря і довколишніх предметів, але… нічого не чутиме. Абсолютна більшість історій про зустрічі з привидами, духами померлих і т. п. спричинені саме інфразвуком, чиє невидиме джерело розташовується десь поряд зі «зловісним» будинком. , а тому не здогадувався, що низькочастотні звукові коливання можуть сягати такої ж потужності, як і звичайні звуки, при цьому лишаючись нечутними для людини.) Невидима рука стиснула йому горлянку. Макака змокрів, відчувши присутність Вищої Сили, і з жахом усвідомив, що догрався.

Вібрація не припинялась, коли далеко на сході зародився низький рокітливий звук. Джеймі глитнув слину, відчуваючи, що от-от зомліє. Гуркіт наростав швидше, ніж карлик встигав про нього думати. За секунду від реву двигтіла земля. Церковка трусилася, наче її закинули в киплячий казан. Шибки бряжчали, зі стелі сипалася штукатурка, плаксиво скиглили дерев’яні опори, цвяхи на очах вилазили з дощок. Ревіння міцнішало, лещатами стискаючи голову маленького мафіозі. Схоже, Господь таки втратив терпець.

— А-а-а-а-а! — залементував Макака і наклав прямо в приспущені штанці.

За мить потому рев сягнув апогею. Важка звукова хвиля ляснула по церкві невидимим батогом. Шибки не просто вилетіли — вони дематеріалізувались з гучним «дзен-н-нь!». Лави підскочили на півметра вгору і попадали коло західної стіни. Вхідні двері зірвало з петель. Вони пролетіли аж до вівтаря і збили вщерть деморалізованого Джеймі на підлогу.

Інстинкт самозбереження випхав Макаку на вулицю. Горлаючи щось про милосердя та індульгенції, пігмей, мов ошпарений, пострибав з церкви. Дезорієнтований, він вискочив на кам’янистий пляж і впав біля води, заплутавшись у спущених штанях. Гуркіт затихав на заході, віддаляючись так само швидко, як і з’явився. Скімлячи, маленький мафіозі став на коліна, повернув голову до океану і… обімлів. Ця мить змінила все його життя. Джеймі зазирнув в обличчя Богові. У пітьмі над океаном, точно над Макакою, палали батьківським докором два великих жовтогарячих ока. Вони спопеляли його, вони терзали йому душу, наповнюючи все тіло благоговійним трепетом…