Ден Браун - Код да Вінчі

Ленґдон ніяк не міг погодитися з припущенням Тібінґа, що Церква здатна цинічно убивати людей, аби заволодіти цими документами. Йому доводилося спілкуватися з новим папою і з багатьма кардиналами, і він знав, що це глибоко віруючі люди, які б ніколи не схвалили вбивства. Хоч би що там було поставлено на карту.

Софі, схоже, думала так само.

— А якщо припустити, що цих членів Пріорату вбив хтось, не пов’язаний із Церквою? Хтось, хто, вочевидь, не розуміє, що таке Ґрааль? Зрештою, чаша Христова могла б бути доволі привабливою нагородою. Шукачі скарбів часом убивали й не за таке.

— Знаю з власного досвіду, — сказав Тібінґ, — що люди йдуть на значно більше, аби захиститися перед тим, чого бояться, аніж щоб здобути те, чого бажають. У цьому нападі на Пріорат відчувається розпач.

— Лі, — сказав Ленґдон, — у ваших аргументах немає логіки. Навіщо католицькому духовенству вбивати членів Пріорату, щоб знайти і знищити документи, які вони й так уважають фальшивкою?

Тібінґ гмикнув.

— У затишних кабінетах Гарварду ви, Роберте, зовсім розм’якли. Це правда, що святих отців у Римі Бог обдарував непохитною вірою, яка витримає всі бурі. Не страшні їй і документи, котрі суперечать усьому, що миле їхнім серцям. Але як бути із рештою світу? Як бути з тими, кого Бог не благословив абсолютною вірою? Як бути з тими, хто дивиться на жорстокість, що коїться у світі, і запитує: куди ж подівся Бог? З тими, хто спостерігає за скандалами, що ганьблять Церкву, і запитує: хто ці люди, які вдають, що говорять нам правду про Бога, а водночас брешуть, покриваючи своїх же священиків, котрі розбещують дітей? — Тібінґ перевів подих. — Що стане з цими людьми, Роберте, якщо з’являться переконливі наукові докази, що церковна версія історії Христа неточна і що найдивовижніша історія, яку розповіли світові, — це насправді найдивовижніша історія, на яку світ купився?

Ленґдон не відповів.

— Я вам скажу, що буде, якщо ці документи спливуть, — сказав Тібінґ. — Ватикан зіткнеться з кризою віри, безпрецедентною за двотисячолітню історію християнства.

Запала довга мовчанка. Нарешті Софі мовила:

— Але якщо це Церква завдала цього удару, чому вони спохопилися саме зараз, через стільки років? Адже Пріорат тримає документи Санґріл у таємниці. Вони не несуть Церкві безпосередньої загрози.

Тібінґ важко зітхнув і подивився на Ленґдона.

— Роберте, думаю, ви знаєте про останнє завдання Пріорату?

Від цієї думки Ленґдонові перехопило подих.

— Знаю.

— Міс Неве, — сказав Тібінґ, — між Церквою і Пріоратом багато років існувала мовчазна згода. Церква не чіпала Пріорату, а Пріорат тримав документи Санґріл у таємниці. — На мить він замовк. — Однак Пріорат завжди мав намір колись відкрити цю таємницю. Коли настане відповідний день, братство планує довести свою місію до кінця: порушити мовчанку, показати документи Санґріл усьому світові і якнайширше розголосити справжню історію Ісуса Христа.

Софі мовчки дивилась на Тібінґа. Нарешті й вона опустилась у крісло.

— І ви думаєте, що цей день близько? І Церква про це знає?

— Це лише припущення, — відповів Тібінґ. — Але це, безумовно, підштовхувало б Церкву до рішучого наступу, щоб добути ці документи, доки не стало запізно.

У Ленґдона з’явилось незатишне відчуття, що в словах Тібінґа є логіка.

— Думаєте, Церква змогла б точно довідатись, коли саме Пріорат планує оприлюднити ці документи?

— А чому б і ні? Якщо Церкві вдалося дізнатися імена членів Пріорату, то вона так само могла б розкрити їхні плани. Але навіть якщо вони не знають точної дати, то й самих забобонів було б достатньо.

— Забобонів? — здивувалась Софі.

— Пророки кажуть, — пояснив Тібінґ, — що зараз ми переживаємо епоху величезних змін. Щойно закінчилось тисячоліття, а з ним і ера Риб — це, як відомо, був знак Ісуса. Будь-який астролог скаже вам, що в еру Риб, в ідеалі, людина має робити те, що їй наказують вищі сили, бо самостійно вона цього вирішувати не здатна. Тому це був час ревної релігійності. Тепер же ми входимо в еру Водолія — носія води, який стверджує, що людина осягне істину і навчиться діяти самостійно. Це величезна ідеологічна зміна, і вона відбувається саме зараз.

Ленґдонові мурашки пішли по спині. Сам він ніколи не надавав особливої ваги астрологічним прогнозам, але знав, що в Церкві є люди, які стежать за ними дуже уважно.

— Церква називає цей перехідний період кінцем днів.

— Тобто кінцем світу? — недовірливо уточнила Софі. — Апокаліпсисом?