Ден Браун - Точка Обману

Науковець знову подав їй зразок.

— Ось погляньте на поперечний перетин.

Рейчел подивилася, але нічого особливого не помітила.

— Поверніть його під світло, — підказав Толланд приязно. — І придивіться ретельніше.

Рейчел піднесла камінь до очей і повернула його під світло сліпучих галогенних ламп. І нарешті побачила — малесенькі блискучі металеві вкраплення. Десятки їх було розпорошено по всій поверхні перетину, наче малесенькі краплини ртуті, кожна приблизно міліметр завбільшки.

— Ці маленькі краплинки називаються хондри, — пояснив Коркі. — І вони трапляються лише в метеоритах.

Рейчел примружилася і поглянула на краплинки.

— А й справді, я ніколи не бачила нічого подібного.

— І не побачите! — з упевненістю заявив Коркі. — Хондри — це така геологічна структура, якої на Землі просто не існує. Декотрі з них є надзвичайно древніми; вочевидь, вони складаються з первісних матеріалів Усесвіту. Інші — набагато молодші, на кшталт тих, що ви тримаєте у себе в руці. Хондрам у цьому метеориті всього-на-всього сто дев’яносто мільйонів років.

— Сто дев’яносто мільйонів років — це молодий вік?

— Аякже, чорт забирай! Для космосу це все одно, що вчора. Утім, найголовніше в камінці те, що він містить хондри, що є беззаперечною ознакою метеорита.

— Гаразд, — погодилася Рейчел. — Хондри — це переконливо. Зрозуміла.

— І насамкінець, — важко зітхнув Коркі, — якщо кора плавлення та хондри вас не переконали, то ми, астрономи, маємо стовідсотково надійний метод підтвердження метеоритного походження, здатний переконати останнього бовдура.

— Що це за метод?

Науковець невимушено знизав плечима.

— Ми просто використовуємо петрографічний поляризаційний мікроскоп, рентгенівський флуоресцентний спектрометр, аналізатор нейтронної активації або індукційний спектрометр для вимірювання феромагнітних коефіцієнтів.

Толланд аж застогнав.

— А тепер він просто викаблучується. Насправді Коркі хоче сказати, що метеоритне походження каменя можна довести, визначивши його хімічний склад.

— Гей, моряче! — скипів Марлінсон. — Залиш науку науковцям, добре? — Й одразу ж додав, обернувшись до Рейчел: — У породах земного походження нікель трапляється або у високих концентраціях, або в надзвичайно низьких — середини тут немає. Однак у метеоритах така середина існує. Тому коли ми, аналізуючи склад зразка, виявляємо, що концентрація нікелю знаходиться в середньому діапазоні величин, то можемо без найменшого сумніву гарантувати, що цей зразок метеоритного походження.

Рейчел урвався терпець.

— Добре, панове: кора плавлення, хондри, середній діапазон умісту нікелю — все це докази космічного походження. Загалом я зрозуміла, що до чого. — Вона поклала зразок на стіл Коркі. — Але навіщо тут я?

Коркі зловісно зітхнув.

— Хочете побачити зразок метеорита, який знайшла НАСА в товщі льоду під нашими ногами?

«Поки я не луснула з досади — будь ласка», — подумала Рейчел.

Цього разу Коркі не став нишпорити в коробці з-під взуття. Він засунув руку до нагрудної кишені й видобув звідти шматочок каменю. Він мав форму CD-диска, був приблизно дюйм завтовшки, а своїм складом скидався на кам’яний метеорит, який вона щойно бачила.

— Це шматочок зразка, який ми висвердлили вчора. — І з цими словами Коркі подав диск Рейчел.

На вигляд нічого особливого в тому диску не було. Важкий помаранчево-білий камінь. Частина обідка обвуглена й чорна. Це напевне була частина зовнішньої поверхні метеорита.

— Бачу, тут є кора плавлення, — відзначила Рейчел.

Коркі кивнув.

— Так, цей зразок взяли ближче до краю метеорита, тому на ньому і досі є кірка.

Рейчел нахилила диск убік, під світло і помітила маленькі металеві вкраплення.

— А ось і хондри.

— Правильно, — сказав Коркі голосом, що тремтів від ентузіазму. — Можу вам сказати, що перевірка цієї штуки під петрографічним поляризаційним мікроскопом виявила, що вміст нікелю в ній знаходиться в середньому діапазоні величин, який не зустрічається в земних породах. Вітаю — ви щойно успішно підтвердили, що камінь, який тримаєте в руці, прилетів до нас із космосу.

Рейчел розгублено поглянула на нього.

— Докторе Марлінсон, це метеорит. Певна річ, що він прилетів сюди з космосу. Може, я випустила щось важливе?

Коркі й Толланд обмінялися поглядами людей, що володіли якимись знаннями. Толланд поклав руку на плече Рейчел і тихо прошепотів: