Ден Браун - Цифрова Фортеця

Із жахом жінка дивилася на Ґейла, що сидів на ній верхи, міцно притискаючи її до підлоги. Вона не могла розгадати виразу його очей. Схоже, то був страх. Чи лють? Він свердлив поглядом її тіло, і нова хвиля паніки охопила Сюзанну.

Ґейл умостився в неї на животі й пронизував жінку крижаним поглядом. Сюзанна вмить пригадала все, що колись вчила про самозахист. Вона спробувала було чинити спротив, та її тіло не слухалося — воно, заніміло. Сюзанна заплющила очі.

«Господи милосердний, не треба. Ні!»

Брінкергоф нервово походжав Міджиним кабінетом.

— Ніхто не може обійти «Лабети». Це ж неможливо!

— А от і ні! — відрізала Мідж. — Я щойно розмовляла з Джаббою. Він сказав мені, що минулого року встановив перепускний пристрій.

Персональний помічник директора АНБ недовірливо поглянув на неї.

— Щось я ніколи про це не чув.

— І ніхто не чув. Бо це було зроблено тихцем.

— Але ж, Мідж, — заперечив Брінкергоф. — Джабба мусить дотримуватися правил безпеки! Він ніколи не встановив би перепускник, щоб обійти...

— Його змусив Стретмор, — перервала вона.

Брінкергофу здалося, що він чує, як натужно крутяться коліщатка в Міджиній голові.

— Пам’ятаєш, — сказала вона, — як минулого року Стретмор викрив оту антисемітську мережу в Каліфорнії?

Брінкергоф кивнув. То був один із найбільших минулорічних успіхів Стретмора. Розшифрувавши суперкомп’ютером перехоплене закодоване повідомлення, він викрив змову: планували підірвати бомбу в юдейській школі в Лос-Анджелесі. Він встигнув розшифрувати надіслане терористами повідомлення лише за дванадцять хвилин до призначеного вибуху. А потім, швидко зателефонувавши, куди треба, врятував життя трьохсот школярів.

— Так от, — вела далі Мідж, стишивши голос, — як повідомив мені Джабба, Стретмор перехопив оте повідомлення ще за шість годин до того, як мала вибухнути бомба.

Брінкергоф ошелешено роззявив рота.

— Але ж... але ж чому він так довго...

— Тому що не міг запустити цей файл у «Транскод». Він намагався, але фільтри щоразу «відбраковували» його. Бо файл було закодовано якимось новим відкритим алгоритмом, з яким фільтри ще не стикалися. Джабба аж шість годин витратив на те, щоб їх належним чином переладнати.

Брінкергоф ошелешено мовчав.

— Стретмор мало не сказився від люті. І змусив Джаббу змонтувати в «Лабетах» обхідний пристрій — на той випадок, коли таке трапиться знову.

— Господи, оце так! — присвиснув Брінкергоф. — А я й гадки не мав.

І відразу ж підозріло примружився.

— То що ж ти хочеш цим сказати?

— А те, що сьогодні Стретмор скористався цим перепускним пристроєм, щоб завантажити файл, відбракований фільтрами.

— Ну то й що? Для цього ж цей перепускник і призначався, еге ж?

Мідж похитала головою.

— Ні, якщо йдеться про вірус.

Брінкергоф аж підскочив.

— Вірус? А хто казав про вірус? Ніхто не казав!

— Це єдине пояснення, — відповіла Мідж. — Джабба сказав мені, що тільки вірус може так надовго завантажити роботою «Транскод», тому...

— Хвилиночку! — перервав її Брінкергоф жестом судді, що оголошує тайм-аут. — Стретмор нещодавно сказав, що все в нормі.

— Він бреше.

Брінкергоф розгубився.

— Тобто ти хочеш сказати, що Стретмор навмисне запустив вірус до суперкомп’ютера?

— Ні, — відрізала Мідж. — Я гадаю, він не знав, що то вірус. Скоріш за все, його надурили.

Брінкергофу відібрало мову. Мідж Мілкен зайшла аж надто далеко.

— Цим багато чого можна пояснити, — наполягала вона. — І це пояснює, чому він тут стирчав цілу ніч і стирчить досі.

— Запускає віруси до свого улюбленого дітища?

— Ні, — роздратовано заперечила вона. — Намагається приховати свою помилку. А тепер він не може зупинити роботу «Транскоду» й подати аварійне живлення, бо вірус заблокував процесори!

Брінкергоф підкотив очі під лоба. Мідж у минулому вже викидала коники, але щоб такі — ніколи! Він спробував заспокоїти її.

— Здається, Джабба не надто переймається.

— Джабба — просто бовдур, — просичала вона.

Брінкергоф не зміг приховати свого подиву. Іще ніхто й ніколи не називав Джаббу бовдуром. Поросям — так, було, але бовдуром — ніколи.

— Маєш сумніви стосовно вченого ступеня Джабби в галузі антивірусного програмування? Це тобі так жіноча інтуїція підказує?

Мідж саркастично поглянула на нього, і Брінкергоф підняв догори руки — мовляв, здаюся!

— Гаразд, гаразд, забираю свої слова назад. — Йому не треба було нагадувати про лячну Міджину здатність передчувати лихо.