Ден Браун - Втрачений символ

«Та ні, дякую». Після всіх його пригод у Європі кілька років тому Ленґдон зажив несподіваної слави, що перетворила його на магніт для всіляких схиблених йолопів, але цей псих точно перейшов межу дозволеного.

— Слухайте, мені начхати на ту чортівню, що тут відбувається, тому я вимикаю зв’язок...

— Украй нерозважливо з вашого боку, — зауважив співрозмовник. — У вас лишилося дуже мало часу, щоб врятувати душу Пітера Соломона.

Ленґдону аж подих перехопило.

— Що ви сказали?

— Що почули.

Тон, яким незнайомець вимовив ім’я Пітера Соломона, змусив Ленґдона похолонути від страху.

— А що вам відомо про Пітера?

— Наразі я вже знаю його найпотаємніші секрети. Містер Соломон у мене в гостях, а я — господар, який уміє переконувати і розв’язувати язики.

«Цього не може бути».

— Не брешіть, Пітера у вас немає.

— Я ж розмовляю по його приватному телефону. Вам це ні про що не каже?

— Я викличу поліцію.

— Немає потреби, — відказав чоловік. — Вони вас вмить загребуть.

«Що цей псих верзе?»

— Якщо Пітер справді у вас, то дайте йому телефон негайно, — суворо зажадав Ленґдон.

— Це неможливо. Містер Соломон застряг у дуже незручному та небезпечному місці. — Чоловік на мить замовк. — Він в Арафі.

«Де?!» — Ленґдон збагнув, що стискає телефон так сильно, аж пальці терпнуть.

— Араф, або ж Хамістаган. Місце між раєм та пеклом, місце, якому Данте присвятив свій духовний славень у легендарному творі «Кола пекла».

Посилання на релігійні та літературні джерела, що їх зробив незнайомець, зміцнили Ленґдона в думці, що він має справу з божевільним. Другий славень . Ленґдон добре його знав; ще нікому не вдалося закінчити спецшколу «Філіпс Ексетер», не прочитавши Данте.

— Ви кажете, що, на вашу думку, Пітер Соломон у... чистилищі ?

— Ви, християни, користуєтеся аж надто грубим словом, але так — містер Соломон нині у підвішеному, проміжному стані.

Слова схибленого незнайомця загули у вухах Ленґдона поховальним дзвоном.

— Ви хочете сказати, що Пітер... мертвий?

— Не зовсім... Ні, не мертвий.

— Не зовсім? — заволав Ленґдон, і його голос різким відлунням відбився від стін залу. Сім’я туристів з подивом витріщилася на нього. Він відвернувся і стишив голос.

— Не можна померти «не зовсім». Людина або помирає, або ні!

— Ви мене дивуєте, професоре. Я гадав, що ви краще знаєтесь на таємницях життя та смерті Між життям і смертю існує цілий світ, світ, у якому зараз витає Пітер Соломон. Він може або повернутися до вашого світу, або переміститися до іншого... залежно від того, як ви поводитиметеся зараз.

Ленґдон спробував вмістити у своїй свідомості щойно почуте й обміркувати.

— Що вам від мене потрібно?

— Усе дуже просто. Колись вам надали доступ до однієї досить древньої речі. І цього вечора ви мені про неї розкажете.

— Я й гадки не маю, про що ви кажете.

— Невже? Не клейте дурня, що не знаєте про древні таємниці, котрі вам ввірили.

Раптом Ленґдон почав усвідомлювати, про що могло йтися. Древні таємниці. Він нікому й слова не сказав про свої пригоди в Парижі кілька років тому, але фанатики Священного Грааля прискіпливо вивчали всі газетні публікації. Дехто з них зв’язав докупи дрібки інформації й запевнив себе, що тепер Ленґдон утаємничений у секретні відомості про Священний Грааль, а може, і про його місцезнаходження.

— Слухайте, — сказав професор. — Якщо йдеться про Грааль, то запевняю вас, я знаю про нього не більше за...

— Не ображайте мої розумові здібності, містере Ленґдон, — відрізав співрозмовник. — Мені байдуже до дріб’язкових дурниць на кшталт Священного Грааля чи жвавих дебатів у всьому світі стосовно того, чия версія історії є кращою. Мене абсолютно не цікавлять регулярні дискусії стосовно релігійної семантики. Бо на ці питання лише смерть може дати відповідь.

Рішучість тону співрозмовника викликала в Ленґдона збентеження.

— Про що ж тоді йдеться?

Незнайомець на кілька секунд замовк.

— Можливо, вам відомо, що в цьому місті є древній портал.

«Древній портал?»

— І сьогодні, професоре, ви відімкнете його для мене. Вам слід пишатися, що я до вас звернувся: це найграндіозніше запрошення у вашому житті. Я вибрав не кого-небудь, а саме вас. І тільки вас.

«Ти просто з глузду з’їхав».

— Вибачте, але ви зробили хибний вибір, — відказав Ленґдон. — Я нічого не знаю ні про який древній портал.

— Ви, мабуть, погано мене зрозуміли, професоре. Вас вибрав не я... вас вибрав Пітер Соломон.