Ден Браун - Втрачений символ

— То ви хочете сказати, що франкмасони — це як корпорація?

— Лише в тому значенні, що вони мають сувору ієрархію і до таємниць ставляться вкрай серйозно.

— Мій дядько — масон, — озвалася одна дівчина. — І через це моя тітка аж казиться від злості, бо він не бажає з нею про це розмовляти. Вона каже, що масонство — це щось типу химерної релігії.

— Це поширена хибна думка.

— То це не релігія?

— Давайте перевіримо це одним безпомилковим, як лакмусовий папірець, способом, — запропонував Ленґдон. — Хто з присутніх слухав курс порівняльної історії світових релігій професора Візерспуна?

Піднялося кілька рук.

— Добре. А тепер назвіть три головні передумови для того, щоб ідеологію можна було вважати релігією.

— Гарантія, віра й навернення, — запропонувала якась дівчина свій варіант відповіді.

— Правильно! — сказав Ленґдон. — Релігії гарантуютьспасіння душі; релігія — це вірав цілком конкретну теологію; а віра навертаєневіруючих. — Він на мить замовк. — Однак масонство «пролітає» за всіма цими трьома пунктами. Масони не обіцяють спасіння; вони не мають якоїсь чіткої ідеології і не прагнуть вас навернути. Більше того, в масонських ложах заборонено говорити про релігію.

— Отже... масонство проти релігії?

— Навпаки. Однією з передумов вступу до масонів є віра у вищу силу. Різниця між масонською духовністю та організованою релігією полягає в тому, що масони не дають цій вищий силі якогось конкретного визначення чи імені. Замість таких дефінітивних теологічних одиниць, як Бог, Аллах, Будда чи Ісус, масони використовують загальні терміни, наприклад, Верховна істота чи Великий Архітектор Всесвіту. Це дає змогу об’єднуватися масонам різних конфесій.

— Дещо притягнуто за вуха і відірвано від реального життя, — зауважив хтось.

— А може, навпаки — це розширює обшири сприйняття? — запропонував Ленґдон власне бачення. — У наш час, коли представники різних культур завзято убивають одне одного, сперечаючись, чиє визначення Бога є найкращим, можна сказати, що масонська традиція толерантності та відкритості світосприйняття є гідною похвали. — Ленґдон походжав по кафедрі. — Навіть більше, масонство є відкритим для представників усіх рас та вірувань і забезпечує духовне братство, котре нікого жодним чином не дискримінує.

— Не дискримінує? — підвелася представниця Жіночого центру університету. — А чи багато жінок приймають у масони, професоре Ленґдон?

Ленґдон картинно здійняв руки долонями вперед, наче здаючись у полон.

— Справедливе зауваження. Франкмасонство має глибоке історичне коріння. Традиційно гільдії вільних каменярів у Європі були суто чоловічими організаціями. Кілька сотень років тому, а дехто стверджує, що ще 1703 року, було засновано жіночу гілку масонства, що дістала назву «Східна Зірка». Тепер у цій організації понад мільйон членів.

— Та попри це, — мовила дівчина, — масонство є могутньою організацією, до якої жінкам ходу немає.

Ленґдон мав певні сумніви — чи й досі масони були такими ж «могутніми», як колись, та він і не збирався вивчати це питання; сучасне уявлення про масонство охоплювало широкий спектр — від купки безневинних дідусів, що бавилися перевдяганням, і аж до таємної змови надзвичайно впливових індивідів, що правили світом. Істина, як завжди, лежала десь посередині.

— Професоре Ленґдон, — гукнув із гальорки хлопець з кучерявим волоссям. — Якщо масонство — це не таємне товариство, не корпорація і не релігія, то що ж це таке?

— Ну, якби вам випало поставити це питання масону, то він би дав таке визначення: масонство — це система моральних принципів, загорнута в алегорію та ілюстрована символами.

— Це визначення схоже на евфемізм, що вживається замість виразу «потворний культ».

— Як ви сказали — потворний?

— Так, чорт забирай! — гаряче скрикнув юнак, скочивши з лави. — Мені доводилося чути, чим вони займаються в цих таємних спорудах! Здійснюють при свічках якісь химерні ритуали з домовинами та петлями, п’ють вино з людських черепів. Хіба ж це не потворно?!

Ленґдон прискіпливо оглянув аудиторію.

— А решті це теж здається потворним?

— Так, так! — загукали всі.

Ленґдон зітхнув удавано скрушно.

— Шкода. Якщо це видається вам химерним та потворним, то я певен, що вам ніколи не захочеться приєднатися до мого культу.

В аудиторії запала тиша.

— Ви теж прихильник якогось культу? — занепокоєно спитала студентка з Жіночого центру.