Ден Браун - Втрачений символ

Як відбулося це магічне перетворення — Малах не знав і не хотів знати. Йому було байдуже. Світний текст чітко вказував на конкретне місце в окрузі Колумбія, точнісінько так, як і йшлося в пророцтві. Майдан Франкліна . На жаль, фото горішнього каменя містило також вказівний палець Ворена Беламі, який навмисне затуляв критично важливу частину інформації на золотій пірамідці.

Ця

таємниця

криється в Цьому Порядку

Майдан Франкліна, ███

«Зателефонувати стосовно частини, якої бракує». Тепер Малах збагнув, що мав на увазі Беламі.

Увесь вечір Архітектор Капітолію співпрацював із ним, але тепер вирішив зіграти в дуже небезпечну гру.

Ленґдон, Кетрін та Беламі сиділи разом із Сато в гостьовій кімнаті кафедрального коледжу під прискіпливими поглядами кількох озброєних агентів ЦРУ Перед ними на столику і досі стояла розкрита шкіряна сумка Ленґдона, з якої визирав золотий вершечок піраміди. Слова майдан Франкліна, вісім уже зникли, не лишивши жодного сліду свого існування. Кетрін благала Сато дозволити їй побачитися з братом, але японка лише хитала головою, не відриваючи очей від мобільного телефону Беламі, що лежав на кавовому столику. Він мав задзвонити.

«Чому ж Беламі не сказав мені правди?» — дивувався Ленґдон. Вочевидь, Архітектор увесь вечір підтримував контакт із викрадачем Пітера, запевняючи його, що Ленґдон успішно просувається у справі розшифровування піраміди. То був блеф, спроба виграти час для Пітера. Насправді Беламі робив усе, що міг, аби завадити кожному, хто загрожував розкрити таємницю піраміди. Однак тепер Беламі перейшов на інший бік. Вони з Сато ладні ризикнути таємницею піраміди, аби лише спіймати цього чоловіка.

— Заберіть свої руки! Не чіпайте мене! — вигукнув у холі старечий голос. — Я сліпий, але не немічний! І чудово орієнтуюся в коледжі! — То гучно протестував настоятель Геловей, коли двоє агентів ЦРУ затягли його під руки до гостьової кімнати й всадовили в крісло.

— Хто тут? — вимогливо спитав Геловей, дивлячись перед собою невидющими очима. — Схоже, вас тут багато. Скільки ж вам треба, щоб затримати стару людину? Ану кажіть!

— Нас семеро, — заявила Сато. — Включно з Робертом Ленґдоном, Кетрін Соломон, а також вашим братом-масоном Вореном Беламі.

Геловей важко опустив плечі, і увесь його гонор вмить випарувався.

— З нами все гаразд, — пояснив Ленґдон. — І ми щойно дізналися, що Пітер у безпеці. Він у поганому стані, але під охороною поліції.

— Слава Богу, — видихнув настоятель. — А...

Від гучного брязкоту всі в кімнаті аж підскочили. То завібрував на столику мобільний Беламі. Всі затихли.

— Що ж, містере Беламі, — мовила Сато. — Не помиліться. Ви чудово знаєте, які високі ставки.

Беламі глибоко вдихнув і повільно випустив повітря. А потім простягнув руку і натиснув на кнопку «відповідь».

— Це Беламі, — сказав він, гучно промовляючи до телефону, що лежав на столі.

Голос, що затріскотів у динаміку, був той самий — напівшепіт із присвистом. Схоже, що чоловік говорив із безконтактного спікерфону в авто.

— Уже за північ, містере Беламі. І я збираюся нарешті позбавити Пітера страждань.

У кімнаті запала напружена тиша.

— Дайте мені поговорити з ним.

— Це неможливо, — відказав чоловік. — Він зв’язаний у багажнику.

Ленґдон та Кетрін обмінялися поглядами, а потім захитали головами, запевняючи усіх присутніх: «Він блефує! Пітера з ним уже немає!»

Сато кивнула Беламі, щоб той наполягав.

— Мені потрібен доказ, що Пітер живий, — сказав Беламі. — Я не дам вам решти інформації...

— Вашому Верховному магістру потрібен лікар. Не гайте часу на переговори. Скажіть мені номер на майдані Франкліна, і я привезу Пітера туди.

— Я ж сказав вам, що...

— Негайно! — вибухнув чоловік. — Інакше я зараз зупинюся — і Пітер помре!

— А тепер слухайте мене, — твердо відказав Беламі. — Якщо хочете мати решту адреси, ви гратимете за моїми правилами. Зустрінете мене на майдані Франкліна. Ви доставите Пітера живим, а я скажу вам номер будівлі.

— А звідки мені знати, що ви не привезете на хвості копів?

— Я не можу ризикувати і грати у подвійну гру. Життя Пітера — не єдиний козир у ваших руках. Я чудово знаю, що сьогодні поставлено на кін.

— Ви прекрасно розумієте, — сказав голос у телефоні, — що коли я відчую на майдані Франкліна хоч найменший натяк на чиюсь присутність, окрім вашої, то просто поїду далі і тоді від Пітера Соломона й сліду не залишиться. І, звісно, це буде найменшою вашою бідою.