Андрій Кокотюха - Темна вода

Здесь есть возможность читать онлайн «Андрій Кокотюха - Темна вода» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 2006, ISBN: 2006, Издательство: Нора-Друк, Жанр: Триллер, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Темна вода: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Темна вода»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Воно живе на дні Тихого затону в зачарованій Десні. Воно — породження деснянських легенд, міфів або — чиєїсь хворобливої уваги. Підводне чудовисько ніхто не бачив, але його бояться жителі довколишніх сіл. Бо воно виходить з води і вбиває рибалок. Але чудовисько залишає сліди. Значить, воно не міфічне, має плоть і кров. До того ж воно примара Тихого затону може стати породженням витонченої фантазії злого генія. Слід бере колишній опер Віталій Мельник, сищик із поганою репутацією, нестандартним розумом та залізною хваткою. Куди ведуть ці сліди? Відповіді — в фіналі одного з кращих українських готичних детективів: «Темна вода»!

Темна вода — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Темна вода», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

— Ні чорта не розумію. Про що ви говорите?

— Кажу ж вам — дзвоню з сільської пошти.

— Ясно, ясно. Сторонні вуха?

— Так точно.

— Тоді кажіть внятно, яка допомога потрібна від мене.

— Підстрахувати людьми. Можете виписати мені сюди хоча б двох сильних хлопців, що не запитують зайвого?

— І все?

— Поки що так.

— Вважайте, питання вирішне. Двоє рятувальників, що працюють на базі, у вашому розпорядженні.

— Ви маєте на увазі тих двох новеньких?

— Це я їх наймав.

— Як вони будуть знати, що поступають у моє розпорядження?

— Отримають відповідні інструкції. До речі, що ви забули в Козубах? Спеціально прийшли туди на пошту подзвонити?

— Можна сказати й так.

Уже під самий ранок, коли похмільні Мельник та Шалига пливли назад і Віталій дякував за те, що чудово відчув усю незвичайну атмосферу Тихого Затону, назустріч їм на двох човнах пливли Лютий з компанією. Мельник напружився, але ніхто з четвірки не подав вигляду, що впізнав кривдника. Зустріч наштовхнула Віталія на одну ідею, але тут без сторонньої допомоги не обійтися. Тому, подякувавши дідові Івану ще раз, він завернув на пошту і попросив, аби йому надали розмову з Черніговом.

— Значить, у вас із ними постійний зв’язок є?

— Що це означає?

— У вас є постійний зв’язок із звичайними пляжними рятувальниками, котрих ви просто найняли на роботу?

На тому боці дроту запала мовчанка. Втім, дуже коротка. Видно, Заруба думав, як краще відповісти.

— Не бачу в цьому нічого дивного. Я ж можу подзвонити Обухівському в будь-який момент. Формально вони підпорядковані йому...

— Ага, і ви через нього передасте наказ виконувати всі мої інструкції?

— Послухайте, Віталію, це якась дурна розмова. Вони в курсі всіх справ. Я довіряю їм, тому й повіз обох із собою в якості пойнятих на Тихий Затон, де вбили Кулакова. Просто шукати зараз інших людей означає посвячувати в те, що відбувається, сторонніх.

— Ці двоє не сторонні?

— Вже ні, якщо вас саме це хвилює. Що ви задумали?

— Не по телефону. Ми можемо зустрітися?

— Тепер — ні.

— Думаю, завтра частина питань буде закрита. Як Обухівський відреагує на те, що бос запросто гукає до телефону простих рятувальників? Зрозумійте, він і так дивиться на мене з підозрою.

На цих словах поштарка зацікавлено глипнула на Мельника і він відчув, що починає говорити для зайвих вух. До бабці не ходити, якщо поштарка, явно не остання людина в Козубах, уже по обіді не почне тиндіти по те, що на базі хтось когось у чомусь підозрює і взагалі — твориться Бог знає що.

— Я розумію вас. І довіряю. Але хочеться, аби в не наробили дурниць.

— Доведеться довіритися мені. То як з Обухівським?

— Нехай дивиться на кого хоче і як хоче. Між нами, він усе одно допрацьовує останній сезон. Цього маразматика перевели на трудову угоду, яку після закінчення цього сезону з ним розірвуть. Пенсію свою він усе одно заробив. Так що хай його висновки й підозри вас не хвилюють. Ще щось?

— Поки що все ясно.

— Ви вважаєте, завтра будуть якісь більш конкретні новини?

— Зроблю все, що від мене залежить. До побачення.

Коли Мельник повернувся на базу, біля свого бунгало він застав Ольгу. Спека потроху набувала сили, і народ тягнувся на пляж. Та білявку, здається, відпочинок уже мало цікавив.

— Ти де був? — підвелася вона йому назустріч.

— Я мушу доповідати?

— Після того, що сталося з Кулаковим — так.

— Але не тобі, — Мельник відсторонив її, відчинив двері, зайшов усередину і всівся на ліжко. Білявка зайшла за ним, стала на порозі, уважно подивилася на його пом’ятий вигляд і оцінила його.

— Чую щось схоже на перегар.

— Він і є.

— Ти просто поїхав кудись і напився?

— А то...

— Слухай, Віталику, в тебе зараз такий прибацаний вигляд, наче ти шукав скарб.

— До чого тут скарб? — Мельник справді відчував сильну втому і хотів спати, хоча побачене на затоні, як уві сні, так і наяву, в тумані, бентежило і поки нічого не пояснювало.

— У мене є... скажемо так — приятель, досить солідний чоловік, який раптом захопився шуканням скарбів. Від нього я не могла цього чекати.

— Ти давно його знаєш?

— Як тобі сказати... Півтора роки — давно чи недавно?

— Залежить від обставин. Ти збираєшся поділитися зі мною сердечними справами?

— Сама не знаю. Просто в тебе зараз такий по-дитячому пришелепуватий і стурбований вигляд, як у нього. Хоча він старший за тебе. Видно, в дитинстві чоловіки, подібні до вас, у щось не награлися.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Темна вода»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Темна вода» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Андрій Кокотюха - Клуб Боягузів
Андрій Кокотюха
Андрій Кокотюха - Аномальна зона
Андрій Кокотюха
Андрій Кокотюха - Київські бомби
Андрій Кокотюха
Андрій Кокотюха - Шукачі скарбів
Андрій Кокотюха
libcat.ru: книга без обложки
Андрій Кокотюха
libcat.ru: книга без обложки
Владимир Гаков
Андрій Кокотюха - Небезпечна спадщина
Андрій Кокотюха
Отзывы о книге «Темна вода»

Обсуждение, отзывы о книге «Темна вода» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x