Андраш Беркеші - Списоносці

Здесь есть возможность читать онлайн «Андраш Беркеші - Списоносці» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 1962, Издательство: Молодь, Жанр: Шпионский детектив, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Списоносці: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Списоносці»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

У цьому документальному романі сучасні угорські письменники А. Беркеші і Д. Кардош розповідають про діяльність таємної націоналістичної шпигунської організації угорських расистів — «Списоносці», що протягом чотирьох десятиліть діяла в Угорщині, а після встановлення в країні народної влади перебазувала свої сили на Захід. «Списоносці» ведуть підривну роботу проти Радянського Союзу, а також інших країн соціалістичного табору. В 1956 році, опираючись на ворожі угорському народу елементи, вони організували контрреволюційний заколот в Угорській Народній Республіці.
В центрі роману — колишній хортістський офіцер, материй шпигун, хитрий провокатор, один з організаторів «Списоносців», який керується в житті єдиним гаслом: «Мета виправдовує засоби».
Відчуваючи, що наближається кінець, цей політичний авантюрист пише спогади, в яких яскраво розкриває злочинну, антинародну діяльність терористичної організації.
Роман виховує в читача пильність, непримиренність до ворога.
Твір видається в Радянському Союзі вперше.

Списоносці — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Списоносці», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Слова Титуса не дуже порадували мене. Але по дорозі до Зугло я все обміркував і прийшов до висновку, що його план правильний. Я тільки не знав, як братися за цю справу.

Того ж дня я мав зустрітись з Веронікою. Вже кілька років вона була моєю коханкою. На жаль, я був дуже зайнятий по службі і рідко бачився з нею. Вероніка нічого не знала про мою роботу, крім того, що я працюю в генеральному штабі. Моє ставлення до дівчини не змінилось, її товариство завжди якось освіжало мене.

Тієї ночі, йдучи додому, я почував себе втомленим і стурбованим. Можливо, мій поганий настрій був викликаний осінньою погодою: тиха мгичка, голі дерева. Я виліз з машини досить далеко від особняка і пішов пішки. Брук був устелений товстою ковдрою опалого листя, яке блищало при світлі ліхтарів, мов живе срібло. Крізь щілини віконниць пробивалось мерехтливе проміння, пронизувало м'яку темряву і тануло в яскравому світлі ліхтарів. Сади, дерева, принишклі кущі — і навколо всеохоплююча тиша. На мить я зупинився і раптом всім своїм єством відчув, що наближається старість. «Боже мій, — промайнуло в свідомості, — мені вже п'ятдесят років! П'ятдесят років! Жолт на другому курсі військової школи, і я незабаром матиму сина-лейтенанта!»

Вероніку я застав смутною. Вона вийшла до мене в японському шовковому халаті. Її свіжовимите волосся сяяло в слідчому світлі. Ми поцілувались. Як завжди, вона розстебнула мій плащ, пояс і зняла шаблю. Але рухи її були якісь машинальні, байдужі.

Я подзвонив у відділення старшому черговому і сказав йому номер, по якому, коли буде потрібно, мене можна знайти. Вероніка приготувала вечерю, я помив руки. Розмова наша щось не клеїлась, усе було не так, як завжди. Не розповіла Вероніка, як звичайно, нових пліток, почутих у банку, не поділилась враженнями про побачену кінокартину, нічого не сказала й про своїх молодших сестер, їла теж мляво, без апетиту, а до ікри, яку вона дуже любила, навіть не доторкнулась.

— Ти погано почуваєш себе? — спитав я.

— Ні, ні, — заперечила вона. — А що?

— Ти така якась… мовчазна, — посміхнувся я. — Щось трапилось у банку?

— Ні, сьогодні нічого не сталося.

— І анекдотів нових не чула сьогодні?

Вона заперечливо хитнула головою.

— Тоді в чому ж справа? Ти не їси, не розмовляєш зі мною, не жартуєш. Що з тобою?

— В мене поганий настрій. Нічого, пройде…

Я мовчки повечеряв, закурив сигару і крізь клуби голубувато-сизого диму довго дивився на дівчину. Знову й знову я пересвідчувався в тому, що час не торкнувся вроди Вероніки, що вона залишилася такою ж красунею, якою була кілька років тому.

Вероніка зажурено сиділа за столом, сховавши обличчя в долоні.

— Вероніко! Підійди, люба, сюди…

Я посадив її на коліна і обняв стрункий стан.

— Вероніко, мила, ти ще кохаєш мене?

— Кохаю…

— Тоді, будь ласка, скажи, чому в тебе сьогодні такий настрій?

— Про це дуже важко говорити.

— Випий склянку вина, і тобі полегшає.

— Дякую, не хочу…

Я обняв її і поцілував у щоку.

— Ну, годі, годі, дурненька! Що за кислий настрій… Скоро настане весна…

— Ще й осінь не минула, — кинула вона зітхнувши.

— Зима обіцяє бути короткою, а навесні ми поїдемо з тобою в Італію. Вдвох, Вероніко, — ти і я…

— Навесні? Боже мій, чи доживемо ми до весни? Це ще так далеко…

Вона звільнилася з моїх обіймів, сіла навпроти і поправила зачіску.

— Учора Ержі підійшла до мого ліжка… — почала вона задумливо.

Ержі була молодшою сестрою Вероніки. Вона не схотіла вчитися і працювала на машинобудівному заводі. Я вже писав, що у Вероніки було дві сестри. Наймолодша, їла, ходила до школи.

— І що ж вона сказала?

— Нічого особливого, — відповіла Вероніка. — Тільки поставила мені кілька дуже неприємних запитань.

— А саме?

— Вона поцікавилась, яка в мене місячна платня. Я відповіла, що одержую сто пенге. Ержі здивовано глянула на мене. «Отже, ми з тобою разом заробляємо близько 150 пенге», — вголос прикинула вона. Потім почала допитуватись, звідки я беру гроші. Адже квартира коштує шістдесят пенге, трохи ми даємо матері, платимо за паливо на зиму, за навчання їли, до того ж ми всі досить пристойно одягаємось. Усе це набагато перевищує 150 пенге.

— І що ж ти їй відповіла?

— Я сказала, щоб вона дала мені спокій, що це не її справа. Тоді вона втупила в мене очі. Якби ти бачив ці очі! Нарешті, вона спитала: «В тебе хтось є?» — «А хоч би й так!» — кинула я. Ержі відразу зрозуміла, що в мене справді хтось є. Акоше, — промовила Вероніка, і обличчя її здригнулось, — вона, мабуть, все знає, бо покинула мене, не промовивши ні слова. Зібрала свої речі і пішла. А вранці в кухні на столі я знайшла оцю записку. — Вероніка витягла з кишені халата вирваний з зошита аркуш, розправила його на колінах і подала мені.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Списоносці»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Списоносці» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


libcat.ru: книга без обложки
Андраш Беркеши
libcat.ru: книга без обложки
Андраш Беркеши
Андраш Беркеши - Перстень с печаткой
Андраш Беркеши
Андраш Беркеши - ФБ-86
Андраш Беркеши
libcat.ru: книга без обложки
Андраш Тотис
Андраш Беркеші - Агент №13
Андраш Беркеші
Андраш Беркеши - Последний порог
Андраш Беркеши
Андраш Беркеши - Стать человеком
Андраш Беркеши
libcat.ru: книга без обложки
Андраш Тотис
Андраш Беркеши - Друзья
Андраш Беркеши
Отзывы о книге «Списоносці»

Обсуждение, отзывы о книге «Списоносці» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x