Андрей Курков - Гра у відрізаний палець

Здесь есть возможность читать онлайн «Андрей Курков - Гра у відрізаний палець» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Харків, Год выпуска: 2014, ISBN: 2014, Издательство: Array Литагент «Фолио», Жанр: Шпионский детектив, Детектив, foreign_language, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Гра у відрізаний палець: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Гра у відрізаний палець»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

1997 рік… У Києві на даху будівлі СБУ знайдено труп. Установити особу загиблого виявилося нескладно: це відставний генерал, радник президента з питань оборони Броницький. Але ось що цікаво: у трупа чомусь відрізаний великий палець на правій руці…
Розслідувати цю незвичайну справу доручено молодому лейтенанту міліції Віктору Слуцькому. У ході слідства доля зіштовхує його з Ніком Ценським – колишнім військовим перекладачем. З часом вони починають розуміти, що втягнуті в таємну і жорстоку гру спецслужб України та Росії, які вийшли на слід величезних грошей колишнього КДБ.
Не раз піддаючи своє життя смертельній небезпеці, Віктор і Нік не відразу усвідомлюють, що вони всього лише пішаки в цій грі…

Гра у відрізаний палець — читать онлайн ознакомительный отрывок

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Гра у відрізаний палець», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Верхні два контейнери зняли лебідкою, потім нижній навантажили на платформу. Вантажівка повільно поїхала назад. Віктор і Нік ішли швидким кроком за нею. Склад тягнувся метрів двісті, а в його торці були відчинені великі металеві ворота, що виводили просто до пришвартованих контейнеровозів.

Машина повернула вправоруч, у бік моря. Віктор помітив попереду український прапор, що майорів на вітрі. На душі запанував радісний спокій. «Це вже кінець усієї цієї історії», – подумав він і згадав про Київ.

Над контейнеровозом «Лисичанськ» завис невисокий портовий кран. На палубі вже було вишикувано в два поверхи декілька десятків контейнерів. Незабаром черга дійшла і до контейнера, підвезеного на вантажівці.

– Лоуер, лоуер! – ламаною англійською кричав один із матросів. Згори, із кабіни портового крана, виглядав кругловидий грек із орлиним носом. Здавалося, він ось-ось випаде – так уважно він видивлявся, куди «лягає» черговий контейнер.

Контейнер сів на метал палуби, і вібрація пройшлася під ногами у Віктора і Ніка.

– Васю! – закричав старший матрос комусь зі своїх. – Там ще три штуки влізе?

– Запхаємо! – відповів із-за контейнерів невидимий Вася.

Нік і Віктор підійшли до «свого» контейнера, і тут же перед ними виник старший матрос.

– Шо треба?

– Ми супровідники, – спокійно відповів Віктор.

– А капітан знає?

– Знає, – відповів Віктор.

– Ну тоді гаразд, – старший матрос стенув плечима і пішов.

Над кораблем яскраво світило сонце. Стояв запах розігрітого металу й дешевої фарби.

– А що далі? – запитав Нік Віктора. – Я б попоїв або пива випив…

– Я б теж, – кивнув Віктор. – Почекаємо! Ці підійдуть…

«Ці» підійшли через півгодини. По обличчях було видно, що все йде добре. Георгій тримав у руці відкриту бляшанку пива.

– Ну що? – запитав він Віктора і Ніка.

– Усе гаразд, – Віктор кивнув на контейнер.

– Зараз відчалюємо, – сказав Рефат. – Давайте домовимося так: ви будете або по черзі тут чергувати, або удвох. Вирішуйте!

Нік і Віктор переглянулися.

Нік важко зітхнув. Знову навалилася на плечі втома. Йому вже нічого не хотілось, але менш за все йому хотілось залишатися самому біля цього контейнера.

– Удвох, – прошепотів він.

Віктор, через кілька секунд теж кивнув.

– Гаразд, – рішуче мовив Рефат. – Тоді каюта вам не потрібна. Їжу вам приноситимуть сюди, та й ми підходитимемо час від часу. Коли що… – Рефат передав Віктору чорну коробочку з двома кнопками, схожу на телевізійний пульт управління. – Ліва кнопка – виклик, там «call» стоїть, права – тривога.

Георгій і Рефат пішли. Незабаром молодий матрос притяг два пластмасові крісельця.

– Тримайте! – сказав він. – Ви що, будете тут увесь час? Що ж там усередині? – запитально кивнув він на контейнер.

– Вантаж, – видихнув Віктор.

Над контейнерами пролітали, перегукуючись, чайки. Морський вітер шукав вихід із контейнерного лабіринту й натикався весь час на Ніка і Віктора.

Минув деякий час, й інший матрос поставив на палубу перед ними триповерховий металевий судок із ручкою. Видав їм по ложці та по два шматки хліба. Розібравши судок, вони виявили в нижніх двох мисках борщ, а у верхній – печеню зі свинини.

Несподівано швидко стало вечоріти. Чутніші зробилися хвилі та й відчутніші. Почалася невелика хитавиця. Але їсти борщ вона особливо не заважала.

– Ти знаєш, мені квартиру обіцяли в Києві. Для всієї сім’ї, – заговорив Нік. – Якраз ось за ці гроші… Квартиру і роботу в органах… А тепер я не знаю, що робити…

– В яких органах?

Нік пожував губи, немов вирішуючи: розповідати детальніше Віктору чи ні. Пильно подивився на свого напарника.

– У нових… У Федеральному бюро України. Так мені Іван Львович пояснив…

– Так його вже створено, тільки називається по-іншому. Національне бюро розслідувань.

– Ти у них працюєш? – запитав Нік.

– Узагалі-то я в міліції…

Незабаром підійшов Георгій із капітаном.

Капітан, дебелий дядько з акуратною короткою борідкою, потиснув руки Ніку і Віктору, подивився пильно на контейнер.

– Години через чотири вони підійдуть і вестимуть до Іллічівська, – сказав капітан. – І тоді вже все, прямим ходом доведеться…

– Чотири години? – сам себе запитав уголос Георгій, немов забувши про Ніка й Віктора, що перебувають поруч. – Устигнемо. «Грозный» уже відправив катер. А вас нехай ведуть!

Тепер уже капітан підвів погляд на потемніле небо. Замислився.

– Так, – сказав він. – Шторму не очікується, так що чотирьох годин вистачить…

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Гра у відрізаний палець»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Гра у відрізаний палець» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Гра у відрізаний палець»

Обсуждение, отзывы о книге «Гра у відрізаний палець» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x