Майкл Доббс - Картковий будинок

Вчора ввечері Семюел визнав, що марширував вулицями Лондона на підтримку росіян як член CND у 1960-ті, коли марші за заборону бомб часто закінчувалися насиллям і безладами.

Він також фінансово підтримував групу бойовиків-антимонархістів, роблячи щомісячні відчислення у Кембриджський республіканський рух, деякі з лідерів якого активно висловлювали підтримку ІРА [53] Ірландська республіканська армія. .

Для партійних лідерів Семюелова залученість до лівого крила довго була джерелом стурбованості. У 1970-у, у віці 27 років, він балотувався як офіційний партійний кандидат на загальних виборах. Голова партії був значно стурбований і написав йому, вимагаючи пояснення «частоти, з якою в університетські роки ваше ім’я асоціювалося з течіями, які не мають прихильності до нашої партії». Він зумів пройти випробування і був обраний. Та вчора Семюел показав своє зухвальство.

— Я ні про що не шкодую,— сказав він, додаючи, що досі симпатизує деяким лівим рухам, які він колись підтримував...

Решта дня була повна занепокоєння і потрясіння. Насправді ніхто не вірив, що він був прихованим комуністом; це була одна з тих безглуздих сенсаційних статей, спрямованих на підняття обігу, а не поінформованості населення, та її також треба було перевірити. Невідворотним результатом стало збентеження, в той час як Семюел щосили намагався переконати своїх прихильників і звернути їхню увагу на серйозні питання його кампанії.

До полудня лорд Вільямс колюче засудив газету за використання конфіденційних документів, які, як він заявив, були викрадені. «Інквайрер» відразу ж відповів, що оскільки партія виявилася неприпустимо некомпетентною у сфері збереження своєї конфіденційної інформації, газета радо виконає свій громадянський обов’язок і поверне папку її законним власникам у штабі партії, що й було зроблено трохи пізніше того ж дня, саме вчасно, щоб захопити теленовини і вдихнути в історію нове життя.

Ніхто не сприйняв історію як таку, що має серйозне значення. Більшість відкинула її як таку, що має більше стосунку до типової некомпетентності штабу партії, як і самого Семюела. Але його кампанія з самого початку була невдалою. Наполеон вимагав щасливих генералів, і Британія вимагала не меншого. Ситуація не сприяла тому, хто заявляв, що він на вершині подій. Останні години перед битвою так не проводять.

Уркгарт подзвонив Меті.

— Ти мені потрібна. Можеш прийти?

Вона мало не побігла до нього, до його дому на Кембридж-стріт, і тільки-но він зачинив двері, відгороджуючись від решти світу, як він кинувся на неї, опинився на ній, а згодом і в ній. Здавалося, він володіє надзвичайною енергією, яку йому відчайдушно треба випустити. Він кричав кінчаючи, розгублено, цей крик вона сприйняла за муку, а може, то була провина? Гонитва за владою збурює багато пристрастей, які не завжди уживаються. Меті сама це знала.

Коли вони закінчили і вона визволила своє тіло з-під нього, вони трохи тихо полежали одне біля одного, поринувши у свої думки.

— Чому ти подзвонив мені, Френсисе? — зрештою запитала вона.

— Ти мені потрібна, Меті. Я раптово почувся дуже самотнім.

— Скоро тебе оточить увесь світ. Ти не матимеш і хвильки для себе.

— Гадаю, так десь воно і є. Я дещо боюся. Мені потрібен хтось, кому б я міг довіряти. Я ж можу довіряти тобі, правда, Меті?

— Сам знаєш, що так,— вона поцілувала його.— Так не триватиме вічно, я знаю, та коли ти порвеш зі мною, я більше розумітиму себе і все, що мене цікавить.

— І що ж це?

— Влада. Її межі. Компроміси, яких вона потребує. Виверти.

— Я був настільки цинічний?

— Я хочу стати найкращим політичним кореспондентом у країні, а може, й у всьому світі.

— Ти мене використовуєш! — хихикнув він.

— Сподіваюся, що так.

— Ми настільки різні, ти і я, Меті, та чомусь я відчуваю, що як я можу бути впевненим у твоїй...— він пошукав відповідне слово,— відданості, тоді за деякий час увесь світ піде за тобою.

Вона провела м’яким пальцем йому по губах.

— Я думаю, це щось більше, ніж відданість, Френсисе.

— Нам не можна втрачати голови, Меті. Світ нам не дозволить.

— Але ж тут лише ти і я, Френсисе.

Вона ще раз заскочила на нього, і цього разу він не кричав у муках.

Іноді я ненавиджу себе за свої недоліки. Та мені легше ще більше ненавидіти інших.

Прибиральник знайшов тілоневдовзі по тому, як о 4:30 темного морозного ранку відмітився на зміні на своїй ділянці на заправці, розташованій на трасі М27 поблизу Саутгемптону. Прибиральник саме мив унітази, коли помітив, що в одній з кабінок не відчиняються дверцята. Він наближався до свого шістдесят восьмого дня народження і вилаявся, зігнувши свої старі кості для того, щоб зазирнути під двері. Йому було важко зробити це, та зрештою він угледів два черевики. Оскільки до черевиків додавалися ще й шкарпетки і ноги, йому більше не було потреби задовольняти свою допитливість. У кабінці сидів чоловік, і хай він там п’яний, хворий чи конає, це до біса переб’є весь графік прибирання. Старий чолов’яга лаючись поплентався до свого начальника.