Віктор Тимченко - Ключ від чужого замка

Той, кого звали Робером, сіпнувся ще раз, одним ковтком випив коньяк:

— Тобі просто говорити…

Губи у Філа стулилися у вузьку щілину, і він неголосно процідив:

— Тільки прошу без сантиментів. Не треба вичавлювати з мене сльозу. Ми програли, а програші треба сприймати так, як належить чоловікам.

Чи то після цих слів, чи то після коньяку, але зморшки на обличчі Робера розійшлися, і воно виглядало тепер значно молодшим, ніж кілька хвилин тому.

— Добре, Філе, я все розумію. Цього разу нам не поталанило… — Робера немов прорвало, годі було сподіватися од нього такого вибуху енергії. — Але ж ми друзі, Філе… — За мить де й подівся запал, Робер, немов щойно побитий вірний собака, заглянув у вічі Філу: — І як другу, ти можеш мені порадити, як вчинити краще?

Філіпп випростав довгі ноги, затягнуті у вельветові штани, смужечки яких вишикувалися, немов на параді, потім поклав долоню на коліно Роберу:

— Бачиш, Роб, ми завжди багато допомагали їй… Коли на Сорбонну не вистачало грошей…

— У неї ж не залишилося нікого з рідних…

— От-от, — продовжив Філ, — і ми, як могли, допомагали їй. Влаштували спочатку на «Сітроен», а потім і в Національний центр наукових досліджень, де вона непогано заробляла.

— А потім зробили все, щоб її викинули звідти! Філіпп підніс чарку до губ:

— Так, ти маєш рацію, це за нашою рекомендацією від її послуг відмовилися. Інакше в нас не було впевненості, що вона погодитьєя на пропозицію нашого друга Мартінсона. Ти пам'ятаєш, ми поспішали…

Філіпп поставив чарку на стіл так різко, що коньяк розбризкався на манжет Робера:

— І тепер маємо розраховуватися. Шеф наполягає… — Філ відірвав очі од плями, що розходилася по сорочці і глянув на Робера — той сидів, затиснувши голову своїми великими долонями, — шеф наполягає, щоб за це взявся саме ти.

Коли Робер вийшов, Філ сам щільно причинив за ним двері і сів у крісло за робочим столом. Не давала спокою набридлива, мов осіння муха, думка, яку ніяк не вдавалося чітко й зрозуміло сформулювати викінченим реченням. Наче сон, який щойно ще панував над тобою, і раптом, прокинувшись, ти не можеш до пуття пригадати жодного з нічних марень…

Філ взяв олівець, посунув до себе аркуш паперу, намалював на ньому коло, потім приладнав до нього еліпс, ще кілька штрихів — вийшов чудернацький чоловічок, котрий посміхався Філові…

Ага, ось: «Погано…» Він на мить зупинився і далі швидко розгонисто дописав: «… коли людина не вірить у правильність справи, яку вона робить». Філ перечитав написане, вдоволено посміхнувся і дописав попереду речення слово «дуже». Потім дістав сигарету, чиркнув запальничкою і, перш ніж припалити, доторкнувся вогнем до аркуша з чудернацькою людинкою.

… Людинка востаннє посміхнулася з полум'я.

«Нью-Йорк таймс», США:

«Анонс! Сьогодні в номері! Червоні в Лондоні!

Британська поліція заарештувала кількох комуністів!

Руйнівники соціальних устоїв чи хулігани?

Про масові вуличні безпорядки, організовані так званими «борцями за мир», повідомляє на 3-й сторінці кореспондент ЮПІ у Великобританії Мітчел Бурроу».

«Парізьєн лібере». Франція. Розділ судової хроніки:

«Учора в автомобільній катастрофі загинула Жаннетт Мельє, двадцяти п'яти років, безробітна. Поліцейський комісар, котрий вів розслідування, вважає це самогубством, пов'язаним з низьким рівнем зайнятості в країні».

«Битва… при Фултоні» — мається на увазі промова колишнього прем'єр-міністра Великобританії Уїнстона Черчілля в американському місті Фултоні, що поклала початок «холодній війні» з СРСР. — Прим. авт.

ПКТ— приміщення камерного типу. — Авт.

ШІЗО— штрафний ізолятор. — Авт.

sit venia verbo (лат.) — з дозволу сказати. — Авт.

« Штазі», Staatssicherheitsdienst (нім.) — служба державної безпеки.