Ю Несбьо - Нетопир

— Hustler?

— Наш приятель Бобі розігрував із себе аматора. Старий трюк, щоб змусити чайверсівського боксера розслабитися і розкритися. Напевно, хлопець — місцевий майстер. Робін, роззяво, тебе пошили в дурні!

Тувумба затулив обличчя руками і прогнувся, а Бобі продовжував завдавати коротких прямих ударів лівою рукою і важкі бічні й аперкоти — правою. Глядачі були в захваті. Жінка в білому знову підхопилася і кричала перший склад його імені:

— Бооо!..

Террі хитав головою. Група підтримки вже скандувала нову кричалку:

— Бий-бий, Бобі! Бий-бий-бий! Бобі, Бобі, неслабий!

— Та-а-к… Ну все, — зітхнув Ендрю.

— Тувумба програє?

— Здурів? — Кенсинґтон здивовано поглянув на Харрі. — Тувумба його прикінчить. А я сподівався, що сьогодні все обійдеться малою кров’ю.

Харрі постарався побачити те, що бачив Ендрю. Тувумба відкинувся на канати рингу і, здавалося, розслабився, тоді як Бобі гамселив його по животу. На мить Харрі подумав, що він от-от засне. Жінка в білому перемістилася за спину Муррі. Бобі змінив тактику і тепер цілився в голову, але Тувумба уникав ударів, повільно і неквапливо розгойдуючись вперед і назад. Майже як очкова змія, подумав Харрі, як…

Кобра!

Бобі завмер, не встигнувши довести удар до кінця. Голова його була ледь-ледь повернена вліво, на обличчі такий вираз, ніби він тільки зараз щось пригадав, очі закотилися, загубник випав, перенісся зламане, з рани тече кров. Діждавшись, поки Бобі почне падати, Тувумба ударив знову. У шатрі стало зовсім тихо, і Харрі почув, з яким мерзенним звуком ніс Бобі зустрів другий удар. І голос жінки в білому, яка кричала другий склад:

— …бііііі!

Бобі розплився в кутку рингу в калюжі власної крові.

Террі прослизнув на ринг і сказав, що бій закінчено, хоча всі і так це зрозуміли. У шатрі як і раніше стояла несамовита тиша, якщо не зважати на цокіт каблуків жінки в білому, коли та вибігала геть. Спереду її плаття стало червоним, а на обличчі було те саме здивування, що й у Бобі.

Тувумба спробував підвести Бобі на ноги, але його помічники відтягли тіло. Почулися слабкі і нетривалі оплески, але коли Террі підняв угору руку Тувумби, вони потонули в свисті. Ендрю похитав головою.

— Значить, сьогодні багато хто поставив на місцевого бійця, — вирішив він. — Ідіоти! Ходімо, отримаємо виграш, та треба перекинутися слівцем з цим бовдуром Муррі.

— Робіне! Ти, недоумок! За тобою в’язниця плаче!

Робін Тувумба на прізвисько Муррі, що притискав до одного ока хусточку з льодом, розплився в посмішці.

— Туко! Я чув твій голос. Що, знову потягло на азартні ігри? — неголосно запитав він. Любить, щоб до нього прислухалися, відразу ж вирішив Харрі. Голос був приємний і м’який і, здавалося, не міг належати боксерові, який щойно зламав носа людині, удвічі більшій за нього.

Ендрю підшморгнув носом:

— Азартні ігри, кажеш? Добре, якщо я тепер можу дозволити собі ставити на хлопців Чайверса. Та й то не напевно. Так і жди, що який-небудь білий відморозок тебе обдурить. Що тоді? — Харрі кашлянув. — А, до речі, Робіне, привітайся з моїм другом. Його звуть Харрі Ховлі. Харрі, це Робін Тувумба, наймерзенніший і найнебезпечніший маніяк у Квінсленді.

Вони поручкалися, і Харрі здалося, ніби його руку прищикнули дверима. Простогнав формальне «Як ся маєш?» і дістав у відповідь «Пречудово, друзяко, а як у тебе?» і білозубу посмішку.

— Краще не буває. — Харрі потер руку. Ця австралійська манера вітатися зажене його в могилу. А у відповідь, за словами Ендрю, має лунати щира і бурхлива радість. Мляве «дякую, нічого» сприймалося тут як образа.

Тувумба кивком показав на Ендрю:

— До речі, друже, Тука говорив, що він свого часу сам боксував у команді Джима Чайверса?

— От саме цього я не знав про… е-е, Тука. Він увесь — самі загадки.

— Тука? — розсміявся Тувумба. — Та він увесь — самі відгадки. Сам тобі все розповідає, тільки треба вміти чути. Але він, звичайно, не сказав, що з команди його попросили піти тому, що він був дуже небезпечний? Туко, скільки у тебе на совісті зламаних вилиць, носів і щелеп? Він довго був кращим боксером в Новому Південному Уельсі. Та от лихо — зовсім не вмів себе контролювати, ну ніскілечки. Врешті-решт якось відправив у нокаут суддю за те, що той, на думку Туки, зарано присудив йому перемогу! Оце галабурдник так галабурдник! Його дискваліфікували на два роки.

— На три з половиною, — усміхнувся Ендрю. Вочевидь, йому подобалося слухати, як інші розповідають про його боксерську кар’єру. — Хлопець був ще той дурбас, повір. Я лише збив його з ніг, а кістки він собі сам усі перетрощив.