Рiчард Осман - Клуб убивств по четвергах

Ієн бере смузі з холодильничка в «рейндж-ровері», який встановив один механік із Фавершема, коли власник пригнав до нього машину, щоб позолотити бардачок. То було його звичайне смузі: піалка малини, жменя шпинату, ісландський йогурт (або фінський, коли ісландського нема), спіруліна, проросла пшениця, порошок барбадоської черешні, хлорела, ламінарія, екстракт асаї, цинк, есенція буряка, насіння чіа, шкірка манго й імбир. Це власний рецепт, який він називає «Не ускладнюй».

Ієн звіряється з годинником. До Куперс-Чейза їхати ще хвилин десять. Перебути зустріч, тоді видати новину Тоні. Він зранку гуглив «жилети проти ножових нападів», але варіантів із доставкою в той самий день не було. А «Амазон», мабуть, тепер думає, що він бандит.

Але він упевнений, що все буде добре. Прекрасно, що Богдан готовий перейняти цю роль. Плавний перехід. Звісно, так ще й дешевше – у цьому суть.

Ієн дуже рано зрозумів, що йому треба переводити бізнес у вищу лігу, якщо він хоче заробити справжні гроші. А найгірше було, коли клієнти помирали. Купа писанини, кімнати стояли порожні й нічого не заробляли, поки тривав пошук нових клієнтів, а найгірше – доводилося мати справу з родичами. А тепер що багатший клієнт, то довше він живе. А ще – що вони багатші, то рідше їх навідують родичі, бо ті зазвичай живуть у Лондоні, або Нью-Йорку, або Сантьяґо. Тож Ієн і перейшов у вищу лігу, перетворивши компанію «Будинки для догляду «Осінній вечір» на «Незалежне життя як удома, бо вдома», зосередившись на меншій кількості важливіших пріоритетів. Тоні Каррен і оком не змигнув. Чого Тоні не знав, він міг швидко опанувати – душові зони, електронні ключі чи спільна барбекю-зона його ніяк не лякали. Аж шкода з ним прощатися, але нехай уже буде як буде.

Ієн проминає дерев’яну автобусну зупинку праворуч і повертає до Куперс-Чейза. Як часто буває, він услід за фургоном доставки переїжджає через решітку проти забрідлої худоби й застрягає позаду нього на всю довжину під’їзної дороги. Озираючи краєвид, хитає головою. Як же багато тих альпак. Живи й учись.

Ієн ставить машину й перевіряє, чи правильно й помітно прикріплений його дозвіл на паркування (на лівому боці лобового скла, номер дозволу й термін дії нічим не закрито). За минулі роки Ієн зачіпався з повноважними органами усіх видів, але по-справжньому розтрусило його тільки від бюро розслідування російської митної служби й від Комітету паркінгу Куперс-Чейза. Але воно того варте. Скільки б грошей він не заробив раніше, Куперс-Чейз був на геть іншому рівні. Ієн і Тоні обидва це розуміли. Грошовий водоспад. Що, звісно, і було джерелом сьогоднішньої проблеми.

Куперс-Чейз. Дванадцять акрів прекрасної сільської місцини з дозволом побудувати до 400 квартир для пенсіонерів. І на тих акрах не було нічого, крім порожнього монастиря й чиїхось овець на пагорбі. Один старий друг був придбав цю землю у святих отців кілька років тому, а тоді йому раптом стала потрібна швидка готівка, щоб відбитися від розгляду порушеної через непорозуміння справи про екстрадицію. Ієн усе порахував і зрозумів, що на цей стрибок варто наважитися. Але Тоні теж усе порахував і вирішив стрибнути й собі, через що тепер володіє двадцятьма п’ятьма відсотками всього, що збудував у Куперс-Чейзі. Ієну здалося, що він мусить погодитися на такі умови, бо Тоні завжди був з ним чесним, а ще тому, що Тоні ясно дав зрозуміти: якби Ієн відмовився, Тоні зламав би йому обидві руки. Ієн уже бачив, як той ламав людям руки, тож тепер вони стали партнерами.

Але ненадовго. Не може ж бути, щоб Тоні не знав, що так довго тривати не може? Люксовий будинок може побудувати будь-хто – роздягаєшся до пояса, вмикаєш спокійне радіо, копаєш яму під фундамент або кричиш на муляра. Легка робота. Але не кожен має настільки масштабне бачення, щоб ефективно наглядати за тим, хто будує люксове житло. І хіба є кращий час для Тоні дізнатися про свою справжню цінність, аніж тепер, коли от-от почнеться нове будівництво?

Ієн Вентем почувається сміливо. Убий або будеш убитий.

Ієн виходить із машини, блимає від раптового виблиску сонця й саме в цю мить вловлює посмак есенції буряка. Вона була однією з основних перешкод для того, щоб запустити «Не ускладнюй» у комерційне виробництво. Ієн міг би викинути її з рецепта, але вона необхідна для здоров’я підшлункової.

Окуляри на очі. Ну, до справи. Сьогодні Ієн помирати не планує.

Рон Річі, як це часто буває, і слухати нічого не хоче. Він тицяє тренованим пальцем у свій екземпляр угоди про оренду. Рон знає, що це справляє сильне враження – як завжди, – але відчуває, як його палець тремтить, а з ним тремтить і угода. Він вимахує нею в повітрі, щоб приховати те тремтіння. Та його голос анітрохи не втратив сили.