Томас Гарріс - Мовчання ягнят

Як завжди уникаючи рідної термінології морпіхів, він удався до ввічливої усмішки:

– …цицуні, – зрештою закінчив він. – Беріться за розум, Старлінг, вам також є над чим працювати. Я хочу, аби до випуску ваша лівиця видавала за дев’яносто. Усім попаруватися й позначати одне одному час – хутко! Не ви, Старлінг, ідіть сюди. Що ще у вас є на цю машину?

– Тільки серійний номер і марка, от і все. Ім’я одного з попередніх власників, в якого вона була п’ять років тому.

– Гаразд, послухайте. Найчастіше люди засир… припускаються помилки, коли намагаються гоцати від одного власника до іншого повз реєстрацію. Десь між штатами вас зіб’ють із плигу. Знаєте, копи інколи роблять таке навмисно. У комп’ютерній базі вказано тільки реєстрацію та номерний знак. Усі вже звикли користуватися номерними знаками та реєстрацією транспортного засобу, а не його серійним номером.

У кімнаті лунало гучне клацання навчальних револьверів із синіми руків’ями, тож Бріґему довелося гриміти їй у вухо:

– Є один легкий прийом. «Р.Л. Полк і Компанія», які випускають міські телефонні довідники. Ці люди також публікують списки поточної реєстрації автомобілів за маркою та серійним номером. Це єдиний спосіб. За цими списками продавці машин потім роблять рекламну розсилку. А як ви здогадалися, що треба спитати в мене?

– Ви працювали в Комітеті торгівлі й транспорту, тож я вирішила, що вам часто доводилося шукати автівки. Дякую.

– З вас належиться – підкачайте ліву руку як годиться і присоромте кілька тендітних пальчиків.

На перерві між заняттями Кларіс повернулася до телефонної буди, і її руки так сильно тремтіли, що вона ледве розбирала свої нотатки. Распейлові належав «форд». Біля Університету Вірджинії був автосалон «фордів», і протягом років його власник терпляче робив усе можливе для її «пінто». Тепер так само терпляче він проглянув на її прохання Полкові списки. Він повернувся до телефону з ім’ям і адресою особи, на яку була востаннє зареєстрована машина Бенджаміна Распейла.

Мчить Кларіс на коні полем, у Кларіс усе під контролем. А тепер не дуркуй і подзвони тому чоловікові додому в, дайте глянуть, Канал № 9, штат Арканзас [33] Number Nine – муніципальна комуна округу Міссісіпі; Ditch Nine – канал у цьому ж окрузі. . Джек Кроуфорд нізащо мене туди не відпустить, але я хоч зможу сказати напевне, кому належить ця тачка.

Слухавку ніхто не взяв, і вдруге – також. Здалеку звучав дивний гудок – подвійний дзенькіт, як на спареній телефонній лінії. Пізно ввечері вона спробувала ще раз, але слухавку так само ніхто не брав.

У середу, під час перерви на ланч, на дзвінок Старлінг відповів чоловік:

– На WPOQ золоті шлягери.

– Доброго дня, чи можу я поговорити з…

– Мені нема діла до алюмінієвої обшивки, і я не хочу жити ні в якому трейлерному містечку у Флориді, шо ще?

У голосі чоловіка Старлінг розчула пагорби й височини штату Арканзас. Вона могла перейти на цю говірку з ким завгодно й коли завгодно, а часу в неї було обмаль.

– Так, сер, якби ви мені допомогли, то я була б вам дуже вдячна. Я намагаюся вийти на містера Ломакса Бардвелла? Це Кларіс Старлінг? – Її інтонація поповзла вгору.

– Це якась Старлінг! – гукнув чоловік своїм домашнім. – А що вам тре’ від Бардвелла?

– Я з регіонального офісу Середнього Заходу, займаюсь відкликанням старих «фордів»? Він має право на безкоштовне гарантійне обслуговування свого LTD [34] Скорочена назва автомобіля «Ford LTD». ?

– То я Бардвелл. Рішив, шо ви хоч’те мені щось продати за тим дешевим міжміським дзвінком. Та пізно вже для обслуговування, краще б ви мені дали цілу машину. То ми з дружиною були в Літтл-Року, від’їжджали від торгового центру «Саутленд Молл»?

– Слухаю вас, сер.

– То той клятий шатун пройшов просто крізь мастильний піддон. То повсюди розлилась олива, і та вантажівка, «Оркін» [35] «Orkin» – фірма з Аталанти, яка займається дезінсекцією. , що в неї такий великий жук на даху? Вона послизнулась на оливі й з’їхала з дороги.

– Господи помилуй.

– Скинула з постаменту будку «Фотомат» [36] «Fotomat» – колишня мережа кіосків з проявлення фотоплівки, які встановлювали біля паркінгів, щоб можна було робити замовлення, не виходячи з машини. , аж скло повилітало. То хлопака з «Фотомату» вибрався назовні та подався геть, наче стуманілий. Довелось тримати йо’ подалі від дороги.

– А щоб мене грім побив. То що сталося з нею потім?