Ксения Цыганчук - Кривавими слідами

Кир’ях зупинив розповідь, чекаючи на реакцію кузена Ілони Вітторіно. Та чоловік мовчав, лише так само дивився на Кир’яха. Оперу достатньо було лише миті, аби зрозуміти, що Шевчуку немає чим заперечити.

– Гарно ви «замітали» сліди, спершу заїхавши до «Жулян», потім до «Борисполя». Це ідея Базилюка? – Скляр зиркнув на затриманого: – Камери відеоспостережння зафіксували вас, коли ви з підробленими документами перетинали кордон, – про всяк випадок вирішив попередити Єгор, аби Шевчук не мав бажання заперечувати. Він із задоволенням спостерігав, як Шевчук приречено посміхнувся. Хоч гнів убивці нікуди не зник. Та куди він зникне, якщо ця річ у нього в крові? – Ви і справді чудово спланували своє алібі, пане Руслане. – Спілкуючись із затриманими, Єгор завжди використовував слово «пане» чи «пані» більш не для ввічливості, а для іронії. Бо які то, блядь, на фіг «пан» чи «пані»?

– Ми і справді повірили, що вас не було в країні, – додав Кир’ях. – Проте ви дещо не передбачили. Ви дали нам основний номер мобільного, яким постійно користуєтеся. Його ми і перевіряли на предмет того, де саме ви знаходилися в день убивства. Так, ми прискіпливіше вивчали ваше алібі перебування за кордоном, ніж ви собі могли уявити, – Кир’ях помітив подив Шевчука. – У вашої сестри надто серйозний мотив, щоб не перевірити вас ретельно, – пояснив причину. – Так ось, одного разу, кілька місяців тому, ви засвітили ще один зі своїх номерів. Буквально один раз. Ми вирішили його теж перевірити, – Кир’ях подумав, що Тіток справді крутий програміст – гарно понишпорив в історії життя підозрюваних. Але помітив, що вогник зневаги та власної непереможності, що до цього постійно горів у очах Шевчука, усе більше зникає. – І о диво! – не втримався від сарказму опер, на що Скляр усміхнувся. – Цей маловідомий номер несподівано почав приймати в січні дзвінки, і з нього також телефонували.

– Це не мій, – обірвав розповідь брат Ілони Вітторіно. – Я ту сімку загубив майже відразу, як придбав. Тому і не користувався стільки часу. – Прицмокнув і зручніше вмостився на стільці, вичікувально дивлячись на Скляра. Весь його вигляд промовляв: «Ну, що ти на це скажеш?»

– Сильно сумніваюся, що це збіг: дзвінки з і на цей номер на території Борисполя саме в дати, які нас так цікавлять.

– Збіг, – розвів руками Шевчук. На його обличчі з’явилася тріумфальна посмішка. Чоловік зиркнув на адвоката, але та не поділяла його радості. Лише зосереджено слухала.

– Ви неуважні, пане Шевчук, – хрипким голосом сказав Кир’ях. Цього разу він і справді застудився. Опера починало морозити, але це не мало для нього жодного значення. Він лише прочистив горло і продовжив: – Цієї ночі ми ретельніше перевірили камери запису в «Борисполі». Вас зафіксували камери спостереження, коли ви з підробленими документами поверталися до Мінська, аби вже звідти вилетіти зі своїми назад до України. І в Мінську в аеропорту вас теж камери зафіксували.

Посмішка враз зникла з обличчя підозрюваного.

– Поки ви тут, пане Руслане, ми отримали дозвіл на обшук вашого помешкання та робочого місця, – продовжив тим часом Скляр. Обличчя Шевчука геть спохмурніло. Тепер прийшла черга Скляра подумки тріумфувати. – І вже навіть провели його. У ході обшуку вашого робочого кабінету виявлено фотокопію паспорта Костянтина Базилюка. Скажете теж, що це збіг? Під час обшуку за місцем проживання вилучено ноутбуки, флеш-накопичувачі, у яких збереглися файли, що стосуються конфлікту між вашою сестрою та її покійним чоловіком.

Тепер затриманий не почувався настільки самовдоволеним, як було ще п’ять хвилин тому. Він глянув на адвоката, проте жінка мовчала. Вона прекрасно розуміла, що поліція має незаперечні докази. Тож говорити зараз абищо, не обдумавши, не варто. Панікувати – найгірше, що можна вчинити. Спершу захисник вирішила зрозуміти, що відомо слідству, і вже від цього відштовхуватися.

– Ну то що, далі ви самі чи мені продовжувати? – поцікавився Скляр.

– Продовжуйте, – Шевчук знову зручно вмостився на стільці, поклав долоні на стіл і зневажливо ковзав очима по обличчях слідака та опера.

Це зовсім не знітило ні слідчого, ні тим паче опера, які до такого давно вже звикли. Кир’ях пошкріб щетину і не зводив ворожого погляду з брата Ілони Вітторіно. Йому гризла голову думка, що в момент скоєння вбивства в будинку знаходилася п’ятирічна дитина.

– Також ми знайшли у вас у помешканні матерчаті рукавички і засоби маскування: накладні вуса та окуляри, грим. Це дозволило нам зрозуміти, що на камерах спостереження в «Епіцентрі» ми бачили саме вас, – продовжив Скляр. – Звісно, ми проведемо ще експертизу, але, дивлячись зараз на вас, я вже бачу схожість, пане Руслане.