Ксения Цыганчук - Кривавими слідами

«Пів на дванадцяту, – глянув на мобільний. – Скоро прийде».

Страшенно хотілося спати, та він відігнав від себе дрімоту, увімкнувши музику. Якщо вже щось надумав, то ніколи від цілі не відмовиться. А зараз мав на меті помиритися з Танею. І вкотре спробувати бути до неї уважнішим. Знову позирк на годинник. Коли він, урешті, закінчив із приготуваннями, час потягся страшенно повільно. Ще через кілька хвилин спало на думку, що можна було б дістати свічки, які Тані подарувала подружка, і запалити. Слідчий терпіти не міг подібних речей, та навіть не сумнівався, що дівчині сподобається.

«Ну гаразд», – мовив сам до себе.

Кілька хвилин знадобилося йому, аби відшукати свічки і запальничку. Приніс усе до столу, де вже стояв посуд і квіти, а зовсім скоро мали принести і замовлену їжу. Розставив маленькі червоні свічечки, які відразу запахли вишнею, щойно він дістав їх з упаковки. Підніс запальничку до першої, секунда – і вона яскраво запалала.

«А хай тобі! Невже телефонує, щоб повідомити про запізнення? – спало на думку, коли почув, що дзвонить мобільний. – Ось так завжди, коли хочеться, як краще, – захвилювався Скляр. – Суші вистигнуть, поки повернеться».

Єгор, нарешті, видобув із кишені свій смартфон.

– Блі-і-ін! – вилаявся.

Не відповісти на цей дзвінок він не міг.

– Що їй, на хрін, треба?!

– Слухаю! – невдоволено промовив у трубку.

– Я на місці ДТП. Розбилися Ілона Вітторіно з братом та Крістіна, – почув він новину від Власти.

Неділя, 27 січня 2019 року. 00:42

Проїжджаючих машин, дякувати Богу, було мало. Тож рухові, не зважаючи на аварію, нічого фактично не перешкоджало. У темряві проблискові маячки патрульних та швидкої світили надзвичайно яскраво. Щойно на місце аварії Скляра привіз екіпаж патрульних. Хвилин десять тому вони заїхали за ним додому.

Автівка Skoda, яка, добре пам’ятав Скляр, належала сімейству Ілони Вітторіно, майже не постраждала. Принаймні на перший погляд. Лише злегка побиті бампер та одна з фар. Авто врізалося в дерево.

Відразу підійшов до Власти. Валентин знаходився в патрульній машині і з кимось спілкувався. Власта ж заповнювала документи.

– Поки невідомо, та дуже схоже на те, що їм зіпсували машину, – почала відразу Власта, коли він наблизився.

Скляр застебнув куртку, відчувши неприємний холод. На вулиці, як і вдень, відчувалася сирість. «От і маєш», – подумалося.

– Викликали експертів? – спитав уголос.

– Скоро мають бути, – запевнила Власта.

– Як вони? Як дитина? – поцікавився Скляр, намагаючись видивитися когось із потерпілих, та нікого не помічав. Машина постраждалих стояла зовсім поряд. – Авто кому з них належить? – відразу уточнив.

– Ілоні Вітторіно. Але за кермом перебував її брат. Крістіна з Ілоною сиділи позаду. Думаю, саме це їх і врятувало. Ну і ще те, що вони були пристебнуті, і спрацювали подушки безпеки. Вони не травмувалися. Тільки дитина дуже налякана.

Скляр хитнув головою.

– А брат Ілони Вітторіно? – уточнив.

– Теж усе добре. Можна сказати, відбулися легким переляком. Кузен Ілони Вітторіно в нашій машині, дає пояснення. – Тільки зараз Єгор помітив цього чоловіка. Він сидів на задньому сидінні, тому слідак не відразу побачив його. Саме з ним і спілкувався напарник Власти. – Дитина з Ілоною – у машині швидкої.

– Тож машина врізалася в дерево? – більше ствердив, ніж спитав Скляр.

Власта похитала головою:

– За словами Руслана Шевчука, зрозумівши, що мають проблеми з гальмами, він пробував гальмувати, знизивши передачу. Йому майже вдалося, та від хвилювання таки не справився з керуванням і, урешті-решт, в’їхав у дерево.

– Перевіряли на стан алкогольного сп’яніння? – Хай там як, а цей варіант теж не можна відкидати.

– Саня намагається знайти понятих, – жінка вказала на колегу, який поки що безуспішно пробував зупинити бодай якусь машину. Їх і так тут зараз проїжджало небагато, а ті, які зупинялися, не виявили бажання стати свідками тесту на алкогольне сп’яніння.

– Бажаєте поспілкуватися з Шевчуком? – запитала Власта. – Валік якраз відбирає в нього пояснення.

Скляр погодився і відразу зазирнув до машини.

– Я поспілкуюся з паном Шевчуком швиденько, якщо ви не проти? – звернувся Скляр до напарника Власти, відчинивши дверцята службової автівки.

Для Валентина, хоч він і знав, що Єгор має скоро приїхати, таке безцеремонне втручання в роботу виявилося несподіваним. Але заперечувати патрульний не став, лише коротко відповів «Так» і надав місце слідчому в машині.