Ксения Цыганчук - Кривавими слідами

– Блядь, та скільки можна? – вилаявся ледь чутно.

– Їдемо? – уточнив у нього патрульний, що перебував за кермом. Він не почув останніх слів слідака. Або зробив вигляд, що не почув.

Із рації залунало орієнтування про порушення ПДР. Котрийсь із екіпажів зголосився взятися за завдання.

Скляр кивнув патрульному на знак згоди. Телефон замовк, залишивши на екрані інформацію про пропущений від Власти. Та не встиг Єгор зітхнути з полегшенням, як патрульна набрала знову.

– Слухаю, – відповів роздратовано.

– У свій час Волошко захищала Базилюка, – патрульна не зволікаючи перейшла до справи. Жінка відчувала, що першого разу слідак не захотів відповідати на дзвінок.

– Не зрозумів, – і справді спершу не втямив Єгор. – Що ви маєте на увазі?

– Базилюк уже відбував термін покарання. Я порилася в архівах і знайшла, що справою Базилюка займалася Віталіна Волошко. Точніше, вона вела апеляцію. Саме завдяки їй Базилюка випустили рік тому. Вони добре знайомі, Єгоре, – резюмувала.

«Отак! Цій Власті місце у відділі вбивств».

П’ятниця, 25 січня 2019 року. 13:17

Патрульна машина рушила і вже за хвилину сховалася за поворотом. Ковальчук, переконавшись, що Скляр поїхав, відійшов від вікна.

Найголовніша мета сьогодні – зрозуміти, чи за ним, бува, не організували «хвіст».

П’ятниця, 25 січня 2019 року. 14:07

Вони знову зустрілися в кабінеті Єгора. Тільки цього разу Скляр не мав бажання виставити Власту за двері. Принаймні вираз обличчя мав набагато доброзичливіший. І, дякувати Богу, із ними був Кир’ях. Сам на сам зі слідчим Власта і досі почувалася не у своїй тарілці.

Сьогодні Скляр виглядав значно краще. Веселішим і не таким блідим, як учора, – відзначила подумки патрульна. Він і без того від природи білий, а вчора взагалі скидався на привида. Рука досі перев’язана, хоч це і не дивно. Такі поранення швидко не загоюються.

Від Кир’яха так сильно відчувався запах цигарок, що Власта безпомилково визначила: курив дві хвилини тому. Жінка зняла куртку, у приміщенні виявилося гаряче. Певно, тому, що на вулиці сьогодні несподівано знову потеплішало. Уже три чи чотири роки поспіль зима радувала жителів України. Проте, на відміну від зим, які пам’ятала Власта з власного дитинства, тепер погода частенько дозволяла собі мінливість: від мінус десяти сьогодні до плюс три завтра.

Єгор із Кир’яхом схилилися над паперами, що принесла Власта. Патрульна розмістилася навпроти них, знову на стільці для відвідувачів. Інформації надруковано було не вельми багато, але вона видавалася надзвичайно важливою: доказ того, що Віталіна Волошко знайома з одним із виконавців убивства.

– Я все ж не розумію мотиву, – не міг заспокоїтися Скляр. Дочитавши, глянув спершу на Кир’яха, потім на Власту.

Кир’ях мовчав. Жодних думок із цього приводу.

– Від початку справи мені не сподобалася Волошко, – продовжив слідак. – Так само, як і Ковальчук. Але, блядь, я не бачу мотиву, – стенув плечима. – Вчора ми говорили про те, що злочин міг учинити Ковальчук без участі Волошко. Мотив – ревнощі до Вітторіно. Мені ця версія не вельми подобається, але має право на існування. А сьогодні ми дізнаємося, що Волошко знайома з Базилюком. Кожного разу, коли я перестаю думати про Волошко, знаходиться щось, що вказує саме на неї.

– Ніщо не заважає Ковальчуку бути знайомим із Базилюком теж, – висловила припущення Власта. – Вони могли б усе влаштувати за її спиною. Як на мене, цілком логічно.

Слідчий та опер замислилися.

– Ковальчук за спиною Волошко організував убивство Вітторіно. Усе для того, аби стати її єдиним чоловіком. Мотив – ревнощі. Для позбавлення життя італійця він наймає професіоналів. Десь знаходить гроші, аби оплатити найманих убивць, купити підроблені документи і на інші витрати. А на твоє вбивство, Єгоре, у нього не вистачило грошей і він вирішив сам скоїти напад?

Єгор скривився:

– Або ж напад на мене виявився спонтанним рішенням, – запропонував варіант. – Блін.

– Що? – Власта саме підвелася й підійшла до вікна. Їй подобалося спостерігати за тим, що на вулиці. У такі моменти голова працювала краще.

– Не вірю, що Волошко не брала в цьому всьому участі.

– Їй не вигідно було вбивати Вітторіно, – заперечив Кир’ях. – Він допомагав їй матеріально. Та й відкриття приватного кабінету мав їй оплатити.