Ксения Цыганчук - Кривавими слідами

– Це міг бути той інший, якого ми «пасемо» з «Епіцентру», – утомлено відказав слідак. Єгор намагався не показувати колегам, але його допікало одне питання. Здається, навіть більше, ніж те, що його намагалися минулої ночі застрелити: його лиховісні передчуття щодо загрози життю виявилися небезпідставними.

– Навіщо відправляти на справу когось, хто не вміє, коли є той, хто вміє? Та й не простого смертного він ішов убивати – слідчого зі стажем, який, до того ж, має гарну репутацію як спеціаліст.

Скляр замислився. Думка Кир’яха заслуговувала на увагу.

– Є дещо цікаве, – несподівано втрутився в їхню розмову один з експертів, який приїхав разом із ними.

Хлопчина років двадцяти з лишком, в окулярах, без половини вказівного пальця на лівій руці щойно ввійшов, тримаючи ноутбук, знайдений у квартирі.

– Думаю, ці файли вам будуть корисні, – сказав і всміхнувся на всі тридцять два.

– Де пальця згубив, малий? – не втримався від запитання Кир’ях.

– Та колись машину лагодив. Не туди руки засунув – трохи відчикрижило, – хлопець навіть не знітився. Певно, відсутність половини пальця зовсім не заважала.

«Якщо не заважає, значить, правша», – зробила висновок Власта і вперше за весь час розслаблено всміхнулася. Надто вже цей хлопчина видався позитивним. Навіть Скляр і той не втримався від усмішки.

А інформація таки виявилася надзвичайно важливою. У ноутбуці були файли з навігатора про знаходження транспортного засобу (іншого, не орендованого) напередодні вбивства (їх хтось намагався видалити з основних папок ноутбуку), проте файли збереглися в «Кошику». Те, що ці файли стосувалися справи, не викликало жодних сумнівів. На записах був зафіксований неодноразовий (сім разів) рух автомобіля біля будинку потерпілого. Власта, Єгор та Женя перезирнулися: тепер у їхніх руках беззаперечні докази того, що замовник і виконавець убивства ретельно готувалися до вчинення злочину та вели стеження за Вітторіно.

Пізніше в ході обшуку за місцем проживання Костянтина Базилюка експерти виявили рушницю «Крал Чемпіон», чек із гіпермаркету «Епіцентр» у місті Рівному та гарантійний талон на рушницю «Крал Чемпіон» від третього січня дві тисячі дев’ятнадцятого року, чотири паспорти, два фотознімки підозрюваного, ідентичні тим, що на копії підробленого паспорта та посвідчення водія.

Причетність чоловіка з «Епіцентру» та Костянтина Базилюка до скоєння злочину тепер не зміг би заперечити навіть диявол.

Четвер, 24 січня 2019 року. 22:59

Єгор прочитав повідомлення, та відписувати не захотів. Таня вкотре запитувала, коли він повернеться додому. Природно, вона хвилювалася. Зовсім недавно його мало не вбили, у лікарні він не забажав лишатися, так само, як і взяти законний лікарняний і побути вдома. Зміна в неї на роботі ось-ось мала закінчитися, і дівчина пропонувала провести гарний романтичний вечір удвох. «Із цією моєю роботою вона рано чи пізно покине мене», – засмутився Скляр.

На вулиці зовсім звечоріло. На щастя, припинився сніг, тож поліцейські без проблем могли з машини стежити за тим, що відбувається довкола.

– Ну як, подіяло знеболювальне? – очевидно, Кир’ях сприйняв його насупленість за страждання від болю.

Єгор мовчки кивнув. Укотре уважно роздивився, аби нічого не пропустити. Слідчий дратувався і для цього мав навіть не одну причину. Проблема з Танею знаходилася лише на верхівці айсберга. Другою причиною було те, що його інтровертизм вимагав роботи самостійно, максимум у парі з одним опером. Тож у компанії почувався геть не комфортно. Спроба відправити Власту додому завершилася невдачею: за неї заступився Кир’ях. Мабуть, найдобродушніший з усіх оперів Рівного. І найоптимістичніший. Та найбільше слідака турбувало те, що тої фатальної ночі здійснилися найгірші передчуття: його мало не вбили. Та що там власні передчуття?! Він пригадав сон, у якому Ромка передвіщав небезпеку.

Попередження з того світу виявилося справжнім.

– Не переймайся, вона все розуміє, – промовив опер, тим самим перервавши хід похмурих думок Скляра.

Кир’ях навіть не повернув голови до слідчого: уважно стежив за територією. Єгор здивовано зиркнув на колегу.

– Моя теж довго дратувалася через те, скільки я часу проводжу на роботі. А потім звикла. І твоя звикне, – усміхнувся, нарешті глянувши на Єгора.

Єгор промовчав, тільки усміхнувся у відповідь. «А цей чувак бачить більше, ніж можна було б уявити», – подумав і знову посміхнувся старшому колезі. Якось відразу стало легше. Дістав із кишені телефон і настрочив нареченій повідомлення: вибачився і пояснив, що на важливому завданні.