Ю Несбё - Поліція

Бйорн сів у машину, завів двигун і подивився на неї. На той час Беата вже знала, що виглядає, як скривджена бабця: вона сиділа, склавши на грудях руки, гнівно вирячившись у лобове скло.

— Ми схопимо його у неділю, — утішив її Бйорн.

— Сподіватимемося, — відповіла Беата. — На Бергсліа все гаразд?

— "Дельта" зробила рекогносцировку на місцевості і вибрала місця для дислокації. Вони сказали, що проблем не буде, адже навкруги ліс. Але вони засядуть і в будинках по сусідству.

— І усі члени слідчої групи, що розслідувала ту справу, поінформовані?

— Так. Усі будуть поряд із телефоном цілий день і зараз же повідомлять, якщо комусь із них подзвонять.

— Тебе це теж стосується, Бйорне.

— І тебе. До речі, чому Харрі не займався таким серйозним убивством? Адже він тоді працював у вашому відділі?

— Ну, він погано почувався.

— Був у запої…

— Як ми використаємо Катрину?

— У неї буде затишна позиція далеко в лісі з чудовим видом на будинок.

— Гаразд. Я підтримуватиму з нею контакт по мобільному, поки вона там.

Беата поглянула на годинник. Чверть на десяту. Вони поїхали Томас-Хефтієс-гате і алеєю Бюгдьой. Не тому, що це був найкоротший шлях до Поліцейського управління, а тому, що він був найкрасивіший. І тому, що час спливав. Беата знову поглянула на годинник. Дев’ята двадцять дві. До дня "Ікс" залишалося півтори доби. Неділя.

Серце її досі калатало, як несамовите.

Юхан Крон змусив Харрі чекати у приймальні належні чотири хвилини і вийшов з кабінету. Він віддав кілька явно зайвих розпоряджень секретарці, а потім обернувся до двох чоловіків, що сиділи перед ним.

— Холе, — сказав він, кцнувши швидкий погляд на його обличчя, неначе хотів з’ясувати, який у того настрій, перш ніж простягнути йому руку, — ви привели вашого адвоката?

— Це Арнольд Фолкестад, — представив Харрі. — Він мій колега, і я попрохав його прийти зі мною, щоб він був свідком того, що тут буде сказано, і дізнався, до яких ми прийдемо домовленостей.

— Ну що ж, мудро, — сказав Юхан Крон, але ніщо в його інтонації і міміці не виказувало того, що він дійсно так вважає. — Прошу.

Він пішов уперед, зиркнувши на вузький, наче жіночий годинник, і Харрі зрозумів натяк: я дуже зайнятий, у мене мало часу на цю дріб’язкову справу. Його офісу вистачило б лише на двох, тут пахло шкірою, і запах цей, на думку Харрі, йшов від обкладинок журналів "Судові вісті", що заповнювали книжкові полиці. Іще пахло парфумами, і Харрі знав, звідки з’явився цей запах. Сільє Гравсенг сиділа на стільці впівоберта до них і впівоберта до масивного письмового столу Юнаса Крона.

— Рідкісний зразок? — запитав Харрі, провівши рукою по стільниці, перш ніж сісти.

— Звичайний, — буркнув Крон і зайняв трон посеред джунглів.

— Звичайним він був учора, сьогодні він уже зникає, — уточнив Харрі і коротко кивнув Сільє Гравсенг.

Вона відповіла, опустивши і знову підвівши повіки, неначе голова у неї не рухалася. Волосся було зав’язане в такий тугий хвіст, що очі здавалися вужчими, ніж зазвичай. Дивлячись на її костюм, можна було подумати, що вона співробітниця адвокатської фірми. Сільє виглядала спокійною.

— Перейдемо прямо до справи? — запитав Крон і прийняв свою улюблену позу, притиснувши один до одного кінчики пальців. — Пані Гравсенг стверджує, що її зґвалтували у вашому кабінеті в Поліцейській академії близько півночі у вказаний день. Підтвердженням її слів є подряпини, синці і порвана сукня. Усе це сфотографовано і може бути пред’явлено в суді як докази.

Крон кивнув Сільє, неначе хотів упевнитися, що вона витримає такі страждання, а потім продовжив:

— Медичне обстеження в Центрі для жертв насильства не виявило подряпин чи синців на статевих органах, але їх рідко знаходять. Навіть при жорстоких зґвалтуваннях їх знаходять тільки в п’ятнадцяти-тридцяти відсотках випадків. У піхві не залишилося слідів сперми, оскільки ви зберегли цілковите самовладання і зробили еякуляцію не в піхву, а на живіт пані Гравсенг, після чого ви дозволили їй одягнутися, протягли її до виходу і виштовхнули за двері. Шкода, що вона не зберегла такого ж цілковитого самовладання і не зібрала трохи сперми як доказ, а, ридаючи, декілька годин простояла під душем, намагаючись змити усі сліди бруду. Може, це не занадто доцільна, але дуже зрозуміла і звичайна реакція дівчини.

Голос Крона злегка затремтів від обурення, і Харрі подумав, що Крон справді гнівається, але швидше заради того, щоб дати їм зрозуміти, яке сильне враження можуть справити ці дані у разі, якщо відбудеться судовий процес.