Ю Несбё - Поліція

— Значить, ось куди ти переїхав? — сказала Беата, оглядаючи велику кухню.

На пагорби Хольменколлен і сусідні вілли за вікном уже опустилася пітьма. Жодна з цих вілл не схожа була на іншу, але їх спільною рисою було те, що вони були як мінімум удвічі більші за будинок у східній частині Осло, який дістався Беаті в спадок від мами. Навколишні паркани були вдвічі вищі, у них були гаражі на дві машини, а на поштових скриньках були написані подвійні прізвища через дефіс. Беата знала, що у неї безліч забобонів відносно західного Осло, але все одно Харрі Холе виглядав у цій обстановці досить дивно.

— Так, — відповів Харрі, наливаючи каву собі та своїй гості.

— А тут не… самотньо?

— Гм… А хіба ви з донькою живете не самі?

— Так, але…

Вона не стала продовжувати. Вона хотіла сказати, що живе в затишному жовтому будиночку, побудованому Герхардсеном [19] Норвезький політичний діяч. в період відновлення після Другої світової війни, скромному і практичному, без усіляких модних псевдоромантичних забаганок, через які люди з грошима зводили для себе фортеці, схожі на сільські будинки, на зразок цієї. Просочені чорною морилкою колоди навіть у найбільш сонячні дні створювали відчуття вічного мороку і пригніченості у будинку, успадкованому Ракеллю від свого батька.

— Ракель повернеться додому на вихідні, — сказав Харрі, підносячи чашку до рота.

— Значить, усе добре?

— Усе дуже добре.

Беата кивнула, роздивляючись його. Помічаючи зміни. Навколо очей у нього з’явилися зморшки від усмішок, але загалом він виглядав значно молодше. Титановий протез, що замінив вказівний палець на правій руці, легко постукував по чашці.

— А як у тебе? — запитав Харрі.

— Добре. Справ багато. Дочка взяла звільнення від занять, щоб побути у бабусі в Стейнк`єрі.

— Правда? Це жтреба, як швидко… — він прикрив очі і тихо засміявся.

— Так, — сказала Беата, зробивши ковток кави. — Харрі, я хотіла зустрітися з тобою, бо хочу знати, що сталося.

— Знаю, — відповів Харрі. — Я збирався зв’язатися з тобою. Але спочатку мені потрібно було влаштувати Олега. І розібратися зі своїм життям.

— Розповідай.

— Гаразд, — мовив Харрі, відставляючи чашку. — Ти була єдиною, з ким я підтримував зв’язок, поки працював над тією справою. Ти допомогла мені, і я тобі дуже зобов’язаний, Беато. І тобі єдиній я розповім про все, якщо ти захочеш. Та чи впевнена ти, що хочеш? Ти можеш зіткнутися з певною дилемою.

— Я стала твоєю співучасницею, ще коли допомагала тобі, Харрі. І ми винищили віолін. Його більше немає на вулицях.

— Приголомшливо, — сухо сказав Харрі. — На ринок повернулися героїн, крек та спід.

— І торговця біоліном більше немає. Рудольф Асаєв мертвий.

— Я знаю.

— Справді? Ти знаєш, що він мертвий? А ти знаєш, що він кілька місяців пролежав у комі під чужим ім’ям у Державній лікарні, перш ніж помер?

Харрі підвів брову:

— Асаєв? Я гадав, що він помер у готельному номері в «Леоні».

— Там його знайшли. Кров покривала усю підлогу від стіни до стіни. Але в ньому донедавна вдавалося підтримувати життя. А звідки ти знаєш про «Леон»? Уся ця інформація трималася в таємниці.

Харрі мовчки крутив у руках чашку.

— Дідько б тебе взяв, тільки не… — простогнала Беата.

Харрі знизав плечима:

— Я сказав, що тобі, можливо, не захочеться дізнатися про все.

— Це ти всадив у нього ніж?

— Допоможе, коли я скажу, що зробив це з метою самооборони?

— Ми знайшли кулю в спинці ліжка. Але рана від ножа була широкою і глибокою, Харрі. Судовий медик сказав, що лезо кілька разів повернули.

Харрі опустив погляд у чашку:

— Ну, судячи з усього, роботу я все-таки зробив не надто добре.

— Чесно кажучи, Харрі, ти… ти…

Беаті не дуже вдалося підвищити голос, і він зазвучав зараз, як тремке полотно пили.

— Він зробив з Олега наркомана, Беато, — тихо вимовив Харрі, не відриваючи очей від чашки.

Вони сиділи мовчки і прислухалися до дорогої тиші Хольменколлен.

— Це Асаєв вистрілив тобі в голову? — запитала нарешті Беата.

Харрі доторкнувся пальцем до нового шраму на лобі:

— Чому ти думаєш, що це шрам від кулі?

— Справді, що я знаю про кульові поранення, я ж усього лише криміналіст.

— Гаразд, це зробив один хлопець, який працював на Асаєва, — відповів Харрі. — Три постріли зблизька. Дві кулі в груди. Третя в голову.

Беата подивилася на Харрі й зрозуміла, що він говорить правду. Але це була не вся правда.