Ю Несбё - Поліція

— Мотив! — Викладач обернувся до них і повторив слово, щойно написане на дошці. — Раціонально мислячій людині, яка відчуває звичайні емоції, вбивство психологічно обходиться так дорого, що для здійснення цього вбивства їй потрібен дуже сильний мотив. А дуже добрі мотиви знаходяться зазвичай легше і швидше, ніж знаряддя вбивства, свідки і технічні сліди. І вони, як правило, вказують прямо на потенційного злочинця. Тому кожен слідчий, що розслідує вбивство, повинен розпочинати з питання «чому?».

Він зробив паузу й окинув поглядом аудиторію. Так робить пес, що охороняє стадо, подумала Катрина.

Він підняв указівний палець:

— Тобто, грубо кажучи, знайди мотив — і ти знайдеш убивцю.

Катрині Братт він зовсім не здавався страшним. Не красень, звичайно, в усякому разі, не в традиційному розумінні цього слова, швидше те, що англійці називають acquired taste. [18] Особливий смак, «на любителя» ( англ .). Голос його був усе такий же глибокий, теплий, з нотками втомленої хрипоти, й апелював він не лише до молоденьких студентів.

— Отже? — Викладач зачекав трохи, перш ніж дати слово студентці’, що тягла руку.

— Навіщо посилати на місце злочину велику затратну групу криміналістів, якщо блискучий слідчий-тактик вашого штибу може розкрити справу, поставивши декілька продуманих запитань?

У голосі студентки не було жодної іронії, лише дитяча щирість і акцент, з якого можна було здогадатися, що вона приїхала з півночі.

На обличчі викладача швидко змінилися різні емоції: зніяковіння, пригніченість, роздратування, — але потім він зібрався і відповів:

— Не завжди достатньо знати, хто порушив закон, Сільє. Десять років тому, під час хвилі крадіжок в Осло, у відділі пограбувань служила жінка, яка могла упізнати людей, що ховалися під масками, за формою обличчя і силуетом.

— Беата Льонн, — сказала дівчина, до якої він звертався. — Начальник криміналістичного відділу.

— Точно. Тому у восьми з десяти випадків відділ пограбувань знав, хто були ті люди в масках на записах з місць пограбувань. Але у них не було доказів. Відбитки пальців — це докази. Пістолет, що вистрелив, — оце вже доказ. А упевнений у своїй правоті слідчий — це не доказ, незалежно від рівня його чи її інтелекту. Я сьогодні використав ряд спрощень, і ось тепер останнє: відповідь на питання «чому?» не матиме ніякої цінності, якщо ми не знайдемо відповіді на питання «як?», і навпаки. Але ми вже занадто заглибилися в процес. Про технічну сторону розслідувань вам читатиме лекції Фолкестад, — він кинув погляд на годинник. — Наступного разу ми ґрунтовніше поговоримо про мотиви, а зараз ми ще встигнемо розігрітися. Чому люди вбивають людей?

Він знову підбадьорливо оглянув аудиторію. Катрина помітила, що, окрім шраму, що тягнувся від куточка рота до вуха, у нього завилося два нових. Один був схожий на удар ножем у шию, а другий цілком міг бути залишений кулею, що увійшла до черепа на рівні брови. В іншому ж він виглядав краще, ніж будь-коли. Тіло заввишки в сто дев’яносто три сантиметри було струнким і повним життя, світла коротка щітка волосся ще не почала сивіти. Під футболкою проступали натреновані м’язи, його кістки знову обросли плоттю. Але найважливіше — в очах горіла іскра життя. Вони були жвавими, енергійними, майже маніакальними. У нього з’явилися зморшки від усмішок, а мова тіла стала відкритою, як ніколи раніше. Можна було запідозрити, що в його житті усе добре. І якщо так воно і є насправді, то це уперше на пам’яті Катрини.

Бо вони щось виграють від цього, — відповів хлоп’ячий голос.

Викладач доброзичливо кивнув:

— Так можна подумати, правда? Але вбивство заради якоїсь вигоди — не найпоширеніший вид злочинів, Вербі.

Пролунала гавкітлива говірка з області Сюнмьоре:

— Тому що хтось когось ненавидить?

— Елінг пропонує вбивство з пристрасті, — сказав викладач. — Ревнощі. Відмова. Помста. Так, безперечно. Ще варіанти?

— Тому що людина психічно хвора, — прозвучала репліка високого сутулого хлопця.

— Це називається не «психічно хвора», Роберте. — Знову дівчина. Катрині було видно лише світлий високий хвіст над спинкою стільця у першому ряду. — Це називається…

— Усе нормально, ми зрозуміли, що він мав на увазі, Сільє. — Викладач усівся на краєчок столу, витягнув перед собою довгі ноги і склав руки на грудях, над логотипом групи «Glasvegas» на футболці. — І особисто мені здається, що «психічно хворий» — чудове визначення. Але насправді хвороба — не така вже часта причина для здійснення вбивства. Звичайно, є люди, які вважають, що здійснення вбивства саме по собі свідчить про ненормальність убивці, але більшість убивств раціональна, адже раціонально шукати матеріальної вигоди, раціонально шукати вихід емоціям і почуттям. Вбивця може вважати, що вбивство заглушить біль, викликаний ненавистю, страхом, ревнощами, приниженням.