Аркадій Вайнер - Ліки від страху

— Звичайно, навчу, — охоче погодився Чебаков. — Щоб розбагатіти, слід завжди пам'ятати три речі. Перше — ощадливість. Друге — ощадливість до заощадженого. Третє — ощадливість до ощадливо заощадженого. От і все.

Молодець парубійко! Нахаба. Зухвалий. Напевне, йому вдалося урвати жирний шмат, він на якийсь час «зав'язав», і нахабність його — від усвідомлення хвилинної безпеки. Ну й, звичайно, він від природи базіка: є такі чоловіки-красномовці, для яких мовчання — мука, і навіть ризикуючи головою, він не може утриматися від блазенського патякання.

— … а коли людина живе красиво, в чесному достатку, то в очах інших цей достаток відразу троїться. Як ото казав наш колишній дільничний Поздняков, «живеш не на зарплатню»!

— А чому «колишній»? — швидко спитав я.

Чебаков затримався з відповіддю лише на мить, але я відчув цю мить, як ледь помітну склейку на магнітофонній стрічці.

— Та щось не видно його давно. То до мене через день чвалав, а то вже другий тиждень не видно…

Ні, якщо він і знає щось про пригоду з Поздняковим, то однаково зараз не скаже. Його можна притиснути, коли є на нього якісь «компромати», — тоді, викручуючись, він знову почне базікати й неодмінно на чомусь обмовиться. А так не скаже. І дідько з ним! Паразит — одне слово.

— Ну що ж, Чебаков, не захотіли ви зі мною говорити відверто. Й склалося у мене враження, що наші виправні органи в роботі з вами виявилися не на висоті. Га-а?

Чебаков зареготав — майже радісно, і я остаточно упевнився, що зараз йому нас боятися нема чого.

— Даремно так думаєте, інспекторе. Адже сказано, що я цілком сумирний, як метелик. Користі вам од мене ніякої, але й шкоди жодної…

Він почав прилаштовувати на полиці пакети з платівками, й несподівано із стосу вислизнула й упала на? підлогу поруч із моїм кріслом фотографія. Я підняв її, уважно розглянув: вродлива, зовсім юна дівчина затуляє однією рукою очі від сонця, а другою обіймає за плечі усміхненого Бориса Чебакова…

Дуже люблю я пригодницькі кінофільми. Добрі, погані — вони мені всі подобаються, хоча б тому, що я ніколи не можу вгадувати, хто там лиходій. Їх завжди багато — кандидатів у злочинці, кожний має підозрілий штришок у поведінці чи біографії, і, коли вже рішуче націлишся на когось із них, отут несподівано з'ясовується, що є іще один — набагато гірший від попередніх, проте врешті-решт винуватцем виявляється найчарівніша, приємна і мирна людина.

На роботі у мене виникають труднощі саме через те, що таких кандидатів зовсім немає. (це набагато складніше, ніж робота з десятьма поважними підозрюваними, серед яких напевно є лиходій.

Спускаючись сходами від квартири Чебакова, я остаточно збагнув, що без якихось більш-менш реальних кандидатів моя справа з місця не зрушить. Найспокусливіший варіант, при всій його трудомісткості, — шукати злочинця серед можливих ворогів або недоброзичливців Позднякова — себе не виправдовував. Це не класична композиція у вагонному купе чи в заміському будинку, відгородженому від світу обвалом, і не замкнений маленький готель, куди ніхто не заходив і ніхто не виходив. На дільниці Позднякова мешкає дев'ять тисяч чоловік, як у пристойному районному містечку, й на них усіх не прицілишся: хто з них найпривабливішпй, непомітний чи приємний, щоб у ньому викрити злочинця. Щонайгірший з них — із тих, що устрявали з Поздняковим у конфлікт, — міг би в крайньому випадку вночі у підворітті стукнути його цеглиною по голові. Але те, що сталося! Ні, навряд чи комусь із них під силу облагодити такий зухвалий злочин серед білого дня.

Учора мені спало на думку ще одне міркування: а що коли ми довільно об'єднали дві абсолютно не зв'язані між собою події і від цього пригода з Поздняковим набула лиховісного характеру? Адже зі слів Позднякова ми уявляємо собі все ось так: злочинець улаштував йому пастку, отруїв і, коли той втратив контроль над собою, вивів його зі стадіону, забрав пістолет і посвідчення, а самого покинув на газоні.

Але ж може бути ще одна версія. Повністю довіряючи словам Позднякова, я можу припустити набагато нудніший варіант: я сам чув про непоодинокі випадки патологічного сп'яніння з втратою свідомості від мінімальних доз алкоголю, Це може статися від невротичного стану, від перегрівання, від харчового отруєння. От якщо Поздняков справді патологічно сп'янів від пляшки пива на тридцятиградусній спеці, не тямлячи себе вибрався зі стадіону й заліг на траві, то пістолет і посвідчення в кишені міг у нього поцупити «чистильник» — особливо огидна порода злодіїв, які обкрадають п'яниць…