Стіґ Ларссон - Чоловіки, що ненавидять жінок

«З ким, скажіть, будь ласка, вона розмовляла?» — дивувався він.

Вона розшукала його рок-групу «Бутстреп», яку сьогодні вже навряд чи пам’ятає хоч одна жива душа, і до тонкощів вивчила його фінансові справи.

Як, чорт забирай, їй це вдалося?

Будучи журналістом, Мікаель багато років присвятив добуванню інформації про різних людей і міг оцінити якість її роботи з суто професійної точки зору. В його очах Лісбет Саландер, безперечно, була першокласним пошуковцем. Він сумнівався, що сам зміг би створити звіт такої якості про абсолютно невідому йому людину.

Мікаель відзначив також, що їм з Ерікою зовсім не було потреби дотримуватись конспірації, спілкуючись із Хенріком Ванґером; той уже в усіх подробицях знав про їх багатолітній зв’язок і трикутник за участю Ґреґера Бекмана. Лісбет Саландер зуміла ще і вражаюче точно оцінити стан «Міленіуму»; зв’язуючись з Ерікою і пропонуючи свою участь, Хенрік Ванґер чудово знав, наскільки погано у них йдуть справи. І Мікаель не міг не поставити собі питання: що ж за гру той насправді веде?

Справа Веннерстрьома розглядалася лише поверхово, але пошуковець, без сумніву, сиділа серед публіки на одному із судових засідань. І в неї виникли питання з приводу дивної поведінки Мікаеля, коли той відмовився виступати на процесі.

«Розумна дівчина, хоч би ким вона там була», — не міг не визнати Мікаель.

А наступної секунди він просто не повірив своїм очам. Лісбет Саландер коротко виклала свої припущення щодо того, як події розгортатимуться, з її точки зору, після суду. Вона майже дослівно передала прес-повідомлення, яке вони з Ерікою розіслали, коли він залишив посаду відповідального редактора «Міленіуму». Лісбет Саландер використала його власну чернетку.

Він подивився на обкладинку звіту. Його було датовано трьома днями раніше, ніж Мікаель отримав на руки ухвалу суду.

Цього просто не могло бути.

На той день прес-повідомлення існувало в одному-єдиному місці на світі — в особистому комп’ютері Мікаеля. Не в робочому комп’ютері в редакції, а в його ноутбуку. Цей текст ніколи не роздруковувався. Копії не мала навіть Еріка Берґер, хоч вони й обговорювали його в загальних рисах.

Мікаель повільно опустив звіт Лісбет Саландер. Він вирішив більше не закурювати. Замість цього надів куртку і вийшов у світлу ніч — до дня літнього сонцестояння залишався тиждень. Він поволі йшов понад берегом протоки, повз ділянку Сесілії Ванґер і шикарну яхту поряд з віллою Мартіна Ванґера і весь час міркував. Під кінець він сів на камінь і став дивитися на вогні бакенів у бухті Хедестада Напрошувався тільки один висновок.

— Ви побували в моєму комп’ютері, фрекен Саландер, — сказав він уголос. — Ви мерзотний хакер.

Лісбет Саландер різко прокинулася від тяжкого сну. Її трохи нудило. Не повертаючи голови, вона зрозуміла, що Міммі вже пішла на роботу, але у важкому повітрі спальні ще висів її запах. Напередодні в кафе, на щотижневій зустрічі з «Перстами диявола», Лісбет випила забагато пива. Перед самим закриттям з’явилась Міммі і пішла разом з нею додому й у ліжко.

На відміну від Міммі Лісбет Саландер ніколи серйозно не вважала себе лесбіянкою. Їй і в голову не приходило задуматися над тим, належить вона до гетеросексуалів, гомосексуалів чи бісексуалів. Вона просто плювала на етикет і вважала, що нікого не обходить, з ким вона проводить ночі. Якби їй неодмінно довелося розставляти сексуальні пріоритети, то вона б віддала перевагу хлопцям — вони, в усякому разі, лідирували в статистиці. Проблема полягала лише в тому, щоб знайти хлопця, який не був би шелепою і ще, бажано, годився б на що-небудь у ліжку, а Міммі вдавалося її запалити, і зв’язок з нею Лісбет розглядала як приємний компроміс. Міммі вона зустріла рік тому в пивній ятці на фестивалі геїв і лесбіянок «Європрайд», і та була єдиною людиною, яку Лісбет сама привела до «Перстів диявола». Торік вони час від часу зустрічалися, але їх стосунки як і раніше залишалися для обох лише способом добре провести час. До теплого і м'якого тіла Міммі було приємно притулятися, а крім того, Лісбет не гидко було разом з нею прокидатися і снідати.

Годинник на нічному столику показував пів на десяту ранку. Лісбет спробувала зрозуміти, що ж її розбудило, аж раптом у двері знову подзвонили. Лісбет спантеличено сіла. Ніхто ніколи не дзвонив до неї такої пори. Та й узагалі вкрай рідко хоч хтось дзвонив у її двері. Ще остаточно не прокинувшись, вона загорнулася в простирадло, вийшла непевною ходою в передпокій і відчинила. І тут же зустрілася поглядом з Мікаелем Блумквістом. Відчуваючи, як всередині наростає паніка, Лісбет мимоволі відступила назад.