Стіґ Ларссон - Чоловіки, що ненавидять жінок

— Привіт, — сказав Мікаель і обійняв Еріку, перш ніж сісти. — Як ти тут опинилася?

— Зрозуміло, приїхала сьогодні вранці машиною. Я близько другої по півночі отримала твоє повідомлення і намагалася зателефонувати.

Я вимкнув телефон, — пояснив Мікаель і посміхнувся Сесілії Ванґер.

Після сніданку Еріка залишила Мікаеля із Сесілією удвох, пославшись на те, що повинна побачити Хенріка Ванґера. Сесілія прибирала зі столу, повернувшись до Мікаеля спиною. Він підійшов і обійняв її.

— Що ж тепер буде? — спитала Сесілія.

— Нічого. Адже Еріка мій ліпший друг. Ми з нею періодично спимо вже двадцять років і, сподіваюся, будемо разом ще двадцять. Але ми ніколи не були парою і не перешкоджаємо романам одне одного.

— A y нас з тобою роман?

— Не знаю, що це, але нам вочевидь добре разом.

— Де вона сьогодні ночуватиме?

— Ми її десь прилаштуємо. У Хенріка, наприклад, є кімнати для гостей. У моєму ліжку вона спати не буде.

Сесілія на хвильку задумалася.

— Не знаю, чи переживу я це. Може, у вас з нею так заведено, але я не знаю… я ніколи… — Вона похитала головою. — Я піду до себе додому. Мені треба над цим трохи поміркувати.

— Сесіліє, ти ж мене вже запитувала, і я розповідав тобі про наші з Ерікою стосунки. Її існування не могло стати для тебе сюрпризом.

— Це правда. Але поки вона перебувала на зручній відстані, у Стокгольмі, я могла про неї не думати.

Сесілія наділа жакет.

— Забавна ситуація, — усміхнулась вона. — Приходь до мене ввечері вечеряти і бери Еріку з собою. Думаю, вона мені сподобається.

Питання з ночівлею Еріка вже вирішила самостійно. Приїжджаючи в Хедебю для зустрічей з Хенріком Ванґером, вона ночувала в одній з його гостьових кімнат і тепер напрямки запитала, чи не зможе він знов її поселити. Не приховуючи своєї радості, Хенрік запевнив, що вона для нього завжди бажана гостя.

Коли все влаштувалося, Мікаель і Еріка прогулялися через міст і сіли на терасі «Кафе Сусанни», хоча до закриття залишалося зовсім мало часу.

— Я дуже засмутилася, — сказала Еріка. — Я їхала сюди, щоб привітати тебе з поверненням на волю, а побачила тебе в ліжку з місцевою femme fatale. [43] Фатальна жінка (фр.).

— Пробач.

— Як довго ви з міс Великі цицьки… — Еріка покрутила вказівним пальцем.

— Приблизно з того часу, як Хенрік став співвласником.

— Ага.

— Що «ага»?

— Просто цікаво.

— Сесілія гарна жінка. Вона мені подобається.

— Я вас не осуджую. Просто засмутилася. Цукерочка лежить перед носом, але мені доведеться сісти на дієту. Як велось у в’язниці?

— Все одно що в пристойній робочій відпустці. А як справи в журналі?

— Вже трохи краще. Ми як і раніше насилу зводимо кінці з кінцями, але вперше за цей рік обсяг реклами почав збільшуватися. До торішнього рівня ще далеко, але ми, в усякому разі, набираємо силу. Це заслуга Хенріка. Найдивніше, що почала збільшуватися кількість передплатників.

— Вона завжди коливається туди-сюди.

— У межах кількох сотень. Але за останні три місяці їх стало більше на три тисячі. Зростання йде досить стабільно, приблизно по двісті п’ятдесят чоловік на тиждень. Спершу я думала, що це випадковість, але нові передплатники з’являться й далі. Такого помітного збільшення накладу у нас ніколи не було. Це важливіше за доходи від реклами. І наші колишні читачі, схоже, всюди досить послідовно продовжують передплату.

— Чим це пояснюється? — спантеличено спитав Мікаель.

— Не знаю. Ніхто з нас не розуміє. Ми не проводили ніякої рекламної кампанії. Крістер цілий тиждень присвятив вибірковому дослідженню тих людей, які у нас з'являються. По-перше, це абсолютно нові передплатники. По-друге, сімдесят відсотків з них жінки, хоча звичайно сімдесят відсотків передплатників — чоловіки. По-третє, вони майже всі належать до жителів передмість, із середніми доходами і кваліфікованою роботою: вчителі, молодші керівники і чиновники.

— Бунт середнього класу проти великого капіталу?

— Не знаю. Проте якщо так триватиме й далі, склад передплатників зазнає кардинальної зміни. Два тижні тому ми проводили редакційну нараду і вирішили частково додавати в журнал новий матеріал; я хочу більше статей, присвячених профспілковим питанням, з прив’язкою до Центрального об’єднання профспілок службовців, і тому подібних, а також більше дослідницьких репортажів, наприклад про жіночі проблеми.

— Тільки обережно, не міняй надто багато, — порадив Мікаель. — Якщо у нас з’являються нові передплатники, значить, їм, очевидно, подобається журнал у його нинішньому вигляді.