Томас Гарріс - Сходження Ганнібала

Чійо готувалася до від’їзду в Японію й інтенсивно навчала Ганнібала елементарних японських виразів, сподіваючись, що він зможе хоч трохи спілкуватися з леді Мурасакі і тим полегшить її втому від розмов англійською мовою.

Їй трапився талановитий учень, здатний до спілкування в хеянській [55] Хеян — історичний період (794—1185), що уславився занепадом політичного життя і найвищим розвитком аристократичної культури Японії. поетичній традиції, вона призвичаїла його до обміну віршованими листами, зізнавшись по секрету, що відсутність ліричного дару є найбільшим недоліком її перспективного жениха. Вона змушувала Ганнібала присягатися у вірності леді Мурасакі різноманітними клятвами на речах, котрі, як їй здавалося, західні люди вважають священними. Вимагала клятв то перед олтарем на горищі, то на крові, протикаючи йому й собі пальці булавкою.

Біг часу неможливо було стримати за бажанням. Чійо збиралася до Японії, а леді Мурасакі з Ганнібалом пакували речі, готуючись переїжджати до Парижа. Серж із Ганнібалом занесли скриню дівчини у поїзд, що відходив із Ліонського вокзалу [56] Великий красивий вокзал у Парижі, побудований до Всесвітньої виставки 1900 року; з Ліонського вокзалу відходить дуже багато поїздів, зокрема на порт Марсель. і прибував до порту якраз перед відплиттям її пароплава. Леді Мурасакі сиділа з Чійо в купе, тримаючи її за руку до останньої хвилини. Незнайомець, що міг бачити їхнє розставання, назвав би їх сухими — попрощалися вони, обмінявшись стриманими поклонами.

Ганнібал і леді Мурасакі гостро відчули відсутність Чійо вже по дорозі додому. Тепер вони залишилися тільки вдвох.

Паризька квартира, яку перед війною займав батько леді Мурасакі, виглядала суто японською завдяки делікатній грі тіней і світла на лакованих поверхнях. Напевне, знімаючи черговий чохол із того чи іншого предмета обстановки, леді Мурасакі згадувала батька, проте не виказувала своїх емоцій.

Вони з Ганнібалом розв’язали й розсунули важкі портьєри, впустивши сонце. Ганнібал задивився вниз на площу Вогезів [57] Place de Vosges — старовинна площа в кварталі Маре, неподалік від площі Бастилії. Колись звалася Королівською, під час Великої Французької революції дістала сучасну назву на честь гірського департаменту Вож на північному сході Франції. — світлий простір, акцентований теплою червоною цеглою, одна з найпрекрасніших площ Парижа, дарма що парк так і стоїть занедбаний з війни.

Внизу, на цьому полі, король Генріх II [58] Генріх II (1519–1559) — герцог Анрі Орлеанський, король Франції, загинув від поранення, випадково заподіяного йому турнірним супротивником — капітаном королівської шотландської гвардії графом Монтгомері. бився в лицарському турнірі під кольорами Діани де Пуатьє [59] Діана де Пуатьє (1499–1566) — красуня, розумниця й мисливиця, коханка Генріха II, старша за нього на 18 років, котрій він подарував титул «герцогиня Валенгинуа». і впав, смертельно поранений обломком списа в око, й сам Везалій, [60] 4 Андреас Везалій (1514–1564) — італієць родом із Брюсселя, вчений, анатом, професор Падуйського університету. хоч і не відходив від його ліжка, не зміг урятувати короля.

Ганнібал заплющив одне око і намагався вирахувати, де саме міг упасти Генріх — певне, отам, де зараз із квітковим вазоном у руках стояв інспектор Попіль і дивився вгору на вікна. Ганнібал не помахав йому.

— Здається, до вас візитер, моя леді, — промовив він через плече.

Леді Мурасакі не спитала його хто. Коли почувся стук, вона витримала хвилину, а вже потім пішла до дверей.

Попіль з’явився з квіткою і пакунком солодощів від Фушона. [61] «Fauchon» — заснована Августом Фушоном 1886 року найдорожча в Парижі цукерня, сьогодні — світова мережа. Смішну ніяковість, коли він, тримаючи в обох руках пакунки, намагався стягнути з себе капелюха, розрядила леді Мурасакі, вона сама зняла з нього капелюх.

— Вітаю вас у Парижі, леді Мурасакі. Флорист поклявся мені, що ця квітка чудово почуватиметься на вашому балконі.

— Балкон? Я так і думала, що ви провадите слідство щодо мене, інспекторе, ось ви вже й знаєте, що в мене є балкон.

— Не тільки це — я вже упевнився в наявності фойє, а тепер маю серйозну підозру, що у вас є також кухня.

— Схоже, ви збираєтесь обшукувати кімнату за кімнатою?

— Так, це мій метод, від кімнати до кімнати.