Йорн Хорст - Одержимий злом

Клес Танке верескнув. Його хватка ослабла, але він миттю відновив натиск. Ударив Ліне в обличчя з такою силою, що вона знову відлетіла до стіни. Схопив її за волосся, крутнув і кинув на підлогу. Ліне насилу зуміла підвестися, перечіпаючись, рвонула до дверей, але Танке її наздогнав. Новий удар кулаком поцілив у вилицю, під самим правим вухом. Нею крутнуло, і вона влетіла в двері ванної. Двері злетіли з завіс. Ліне провалилася досередини, впала горілиць. Зуміла сісти, підсунулась у куток, перевернула відро й дотяглась до швабри. Вона розмахувала нею перед собою, але Танке вихопив швабру їй з рук, відкинув набік і сів на Ліне зверху. Стиснув обома руками горло й лупив головою об підлогу. Ліне розпачливо намагалася дряпатись, та лише хапала руками порожнечу. Відчувала, як він щосили почав тиснути великим пальцем на гортань.

Тіло Ліне нап’ялося, його пронизав нестерпний біль. Кімната закружляла перед очима. Вона чула власне хрипіння, відривала від горла пальці, щоб хапнути ковток повітря. Але хватка лише посилювалася. В очах замерехтіло. Якось зуміла дотягнутися до його лівого ока й щосили натиснути на нього. Вп’явши нігті в обличчя, спробувала відштовхнути Танке. Друга рука безпомічно молотила по підлозі. Намацала щось руками й штурхнула адвоката в бік. Краєм ока побачила намацаний предмет. То була синя пляшка з-під спрею.

Вільною рукою натиснула на головку. З головки вихопилося лише повітря. За другим разом пробився потужний струмінь і бризнув Танке на обличчя. Відразу поширився різкий запах хлору. Реакція була моментальною. Танке розчепив пальці на горлі, заревів і відметнув пляшку від себе.

Доки адвокат тер очі, Ліне зіп’ялася на ноги, вибігла в коридор і кинулася до дверей спальні, де Танке замкнув Амалію. Відчайдушно шарпала клямку.

Танке рвонув за нею. Одне око набрякло й зовсім запливло. Він люто рикнув і відкинув Ліне назад. Шпортаючись, вони ввалилися до кухні. Боротьба продовжилася вже там. Ліне дряпала йому обличчя і рвала волосся. Танке заволік її до вітальні, припер до стіни.

Ліне молотила перед собою руками, зірвала зі стіни якийсь диплом у рамці й ударила ним Танке в обличчя. Скло розбилося, порізало шкіру. Великий клапоть звисав з губи й ворушився від його дихання.

Ліне позадкувала до дверей веранди, намацала клямку. Танке схопив стілець, розвернувся і щосили гепнув стільцем їй у бік. Ліне відчула, як хруснуло ребро. Він знову замахнувся. Удар був таким сильним, що зламалася ніжка. Ліне впала на коліна. На килимок перед нею цебеніла кров. Сили полишали її. Перевага була на його боці, і він це розумів.

Танке відкинув килимок, відхилив ляду льоху. Ліне зціпила зуби. Якщо йому вдасться скинути її вниз, вона може ніколи не вибратися на волю. Живою… Може ніколи більше не побачити Амалії.

Катер причалив. Борт шкрябнувся об край пристані. Вістінґ одним із перших скочив на дощаний настил. Група захоплення зі зброєю наготові розсипалася лісом, обходячи літній будинок з усіх боків. Вістінґ з Гаммером помчали навпрошки.

З будинку долинали якісь нерозбірливі звуки. Тривожні звуки.

Вони припали до вікна біля вхідних дверей. Килимок у коридорі лежав на підлозі зіжмаканий. Якась рамка валялася з розбитим склом. Виднілися сліди крові.

Вістінґ шарпнув за клямку. Замкнено.

Вони кинулися на задвір’я, до тераси з басейном і двома великими панорамними вікнами. Ліне стояла у вітальні на колінах із закривавленим обличчям і волоссям. Танке саме підступав до неї, але обернувся і глянув на чоловіків надворі. Око запухле. Рот перекривлений. Розгублений вираз на обличчі.

Один з полісменів став поруч з Вістінґом, спрямував на Танке зброю.

Ліне підвелася, не помічаючи, що діється назовні. У руках — ніжка від стільця. Вона занесла її над головою, наче булаву. Розмашистий удар поцілив адвокатові в шию, і той упав на коліна. Вістінґ шарпнувся до дверей, але чиїсь руки його стримали й відсторонили. Полісмен розбив вікно руків’ям пістолета. Всі ввалилися досередини. Поклали Клеса Танке долілиць на підлогу. Клацнули кайданки.

Вістінґ обійняв Ліне, пригорнув до себе. Відчував, як вона тремтить.

— Амалія, — прошепотіла Ліне. — Амалія у спальні.

Вістінґ глянув на доньку, нічого не розуміючи.

— Ключ у нього в кишені, — Ліне кивнула на адвоката.

Вістінґ відпустив її з обіймів.

— Зачекай. Я сама. Ти ліпше… Там Марен… — Ліне кивком голови показала на відчинену ляду льоху. — Марен унизу.