Жан-Крістоф Ґранже - Земля мертвих

Стефан почувався ні в сих ні в тих. З голови не виходило те, що сказала Клаудія. Чи знала вона щось надважливе? Може, вони пропустили найголовніше? Він і гадки не мав, про що йдеться.

Доповідь Корсо тривала півгодини. Ніхто його не переривав, не ставив запитань — і він сподівався, що на тому все й закінчиться. Не дивно, що прокурор і потерпіла сторона його не чіпали. Вони вважали, що його свідчення було вичерпним і не надто відрізнялося від того, що містило в собі звинувачення.

Але Клаудія підвелася й попросила опитати «свідка».

Метр Мюллер уперше зняла з себе маску стриманості.

— Якщо я правильно зрозуміла, — промовила вона, — до 3 липня у вас не було жодної версії.

— Я щойно це пояснив, — огризнувся він.

— Насправді у вас ніколи не було жодної версії.

— Прошу?

— Якби капітан Жакмар — а вчора ми мали нагоду пересвідчитися в його завзятості й неупередженості — не поділився з вами своїми підозрами, ви й не поглянули б у бік Філіппа Собєскі.

— Капітан звернув увагу на збіги між злочином 1987 року й нашою справою. І виконав поліційний обов’язок, коли вирішив прийти й доповісти, а ми виконали свій і розпочали пошуки в цьому напрямку.

— Тож досить лише завітати до вас і поділитися химерними враженнями, аби вплинути на хід розслідування?

— Аж ні. Характеристика Філіппа Собєскі збіглася з описом убивці.

— Під час розслідування ви про злочинця нічого не знали. Ним міг виявитися будь-хто.

— Ні. Убивство Софі Серейс мало особливий почерк.

— Отже, ви вирішили, що почерк був той самий, що й у вбивці в Лез-Опіто-Неф?

Корсо відповів мовчанкою. Ще напередодні всі зрозуміли, що між двома злочинами немає нічого спільного.

— Нам здалося, що неабияка подібність полягає в тому, що обидві жертви були зав’язані вузлами, білизною…

Клаудія схопила аркуш і замахала ним під носом Корсо. Він мимоволі відсахнувся.

— Ось список убивств від початку 1987 року, коли для скручування жертв використовували їхню білизну.

Звідки в неї ці дані? Він провів такі самі пошуки, але так нічого й не знайшов: fuck! [94] Чорт! Трясця! ( Англ .)

— У Франції?

— У Європі. Що вам заважало розширити пошук за межі нашої країни? Убивці також мандрують світом.

— Ідеться не лише про вузли. Собєскі схильний до насильства й імпульсивних дій, а тому відповідає характеристиці вбивці. Дідько, він же понівечив Крістін Вуґ!

— І зробив це безладно. Геть не так продумано, як у випадку двох останніх убивств.

Корсо не відповів. Марна річ.

— Тож ви завітали до Філіппа Собєскі й опитали його, — продовжила вона й підійшла ближче. — І він погодився?

— У нього не було вибору.

— Еге ж. Одного дня ви подзвонили в його двері, хоча у вас не було жодного доказу, й опитали щодо двох убивств, до яких він явно не був причетний.

— Собєскі добре знав потерпілих.

— І не лише він.

— У тюрмі він займався бондажем.

— Вузли, якими злочинець прив’язував жертви, не мають нічого спільного з цією дисципліною.

— Ми відшукали його скетчбук у льосі, суміжному з приміщеннями «Сквонка».

— Обвинувачуваний ніколи й не заперечував, що відвідував клуб. Намалював чимало стриптизерок, і не всі вони були замордовані. Ви поліціянт і повинні бачити різницю між малюнком і вбивством.

Корсо відчув, як під пальцями, що стискали поруччя, виступив піт — найбільше він побоювався, що Клаудія згадає перший невдалий арешт Собєскі. Але їй було, очевидно, невигідно каламутити воду. Комп’ютер у художника вилучили, і ніхто не знав достеменно, чи містилися в ньому знімки, що начебто були вкрадені з першого місця злочину. Утім, моторошна цікавість Собєскі до трупів і жаских сцен геть не слугували йому на користь.

Стефан кинувся в останню контратаку:

— Але ж не всі художники є прихильниками таланту Ґойї, і не в усіх у майстерні зберігаються репродукції Pinturas rojas.

— Коли ви того дня дзвонили в двері, то ще цього не знали.

Мимоволі Корсо вдарив об поруччя кулаком.

— Годі! Відповіді знаходять, тому що ставлять запитання, а не навпаки.

— Припустимо, — проказала вона й подалася назад. — Але Собєскі мав алібі для обох убивств, хіба не так?

— Так. Ми відразу це перевірили.

— Тоді навіщо ви продовжили вести розслідування в тому ж напрямку?

Тонкий натяк на стеження, яке він влаштував у Англії. Ще один камінь у його город. Але тут Клаудії слід було просуватися обережно: вбивство Марко Ґварніері, хай його справу й не розглядали в цьому суді, могло погіршити стан речей для самого Собєскі.