Жан-Крістоф Ґранже - Земля мертвих

Проте Корсо краще вмів ловити злочинців, аніж налагоджувати дружні стосунки. Загалом він назбирав лише п’ять свідчень (від колег, господаря кав’ярні під його помешканням), де стверджувалося, що він «найкращий у світі батько». Стефан збагатив досьє світлинами з різноманітними спільними заняттями із сином (парки, ярмарки, уроки піаніно, Діснейленд), додав туди копії банківських рахунків із підкресленими маркером витратами на його навчання й таке інше. У такій спосіб Корсо вдалося скласти теку з тридцяти документів (як бонус, долучив найсхвальніші газетні статті щодо справи «Сквонка»; адвокат запевнила його: «Герою важко в чомусь відмовити»).

Але від паперової тяганини його насправді нудило. Він доводив, що є добрим батьком, а сам згадував усіх тих безневинних, яких перестрів на роботі. Вони боролися, як дияволи, аби лише довести… що жодних правопорушень не вчиняли.

А втім, наприкінці липня передав повне досьє метру Жано й забрав, нарешті, хлопчика до себе на канікули. З Корсо вже зняли шину, рубці на обличчі затягнулися, тож більше нікого він не лякав мармизою пораненого копа. Він придбав путівку від «Club Med», і вони рушили на Сицилію, у містечко для сімейного відпочинку із безліччю занять для дітей.

Корсо вперше потрапив у таке середовище й очікував гіршого. Звичайно, він не був у захваті від того, що їсти доводилося за одним столом з іншими курортниками — він так ні з ким і не подружився, але, сидячи в плавках на лавці поруч із засмаглими й щасливими туристами, що уминали табуле [84] Східний салат з булгуру, петрушки, м’яти, зеленої цибулі, помідорів, заправлений лимонним соком та олією. , почувався геть непогано. Особливо Таде дуже тішився і з ранку до вечора був чимось зайнятий. Минуло кілька днів, і Корсо вже здавалося, що це син витягнув його у відпустку, а не навпаки.

Однак він так і не зміг забути про Собєскі.

Удень Стефан тинявся від басейну до пляжу, від пляжу до бару, але, що б він не робив, ті самі спогади, невідступні думки снували в його голові: безголосий крик жертв Гома Соба, паскудства Ахтара, збочені забави Софі, ночі в моргах Елен, сіре тіло Марко, розпилене в глибині вод… Хай там що б не казали, але копи ніколи й нічого не забувають, ба більше, спогади складають основний матеріал для їхньої роботи. Поліціянт завжди наводить подумки мости між минулим і теперішнім, постійно зіставляє дані справ — нової та попередньої…

Найчастіше він згадував один факт — дрібну піщинку в досьє. Корсо вже ознайомився з кримінальним минулим Марко Ґварніері, так званого «Нарко». Хлопець (докорінно) різнився від двох інших жертв. По-перше, він був чоловіком. Крім того, стриптизом або проституцією не займався (як виявилося, Собєскі не з ним обнімався в провулку перед облавою на ґеїв). Нарко був дрібним, обкуреним до самої кості блекпульським дилером і виживав з того, що продавав наркотик біля входу в якесь казино або стрип-клуб.

Звичайнісінька біографія — невдаха, яких можна зустріти чимало. Народився в Аості в 1983-му, виховувався матір’ю в Турині, а згодом у Великій Британії. Спочатку вона працювала танцюристкою, потім — офіціанткою, і всюди тягнула за собою малюка, залежно від того, де підписала контракт, і, насамкінець, дівчина зупинилася на стриптизі. Хіба тут можна було вгледіти щось спільне між Ґварніері й дівчатами зі «Сквонка».

Простий ліверпульський бешкетник, дрібний злочинець-рецидивіст. З тридцяти трьох років життя понад п’ятнадцять він просидів за ґратами. Алькорс — ліверпульська тюрма; Західний Мідлендс — у Бірмінгемі; Форест Бенк — манчестерська в’язниця… Намандрувався на свій лад.

Отож, слід припустити, що того вечора Собєскі, який підшукував собі коханця (або, ймовірніше, дозу наркоти) натрапив саме на нього. Напросився на гостину, — врешті-решт, поліція таки знайшла місце, де був скоєний злочин, — у брудний холостяцький барліг, що складався з однієї кімнати й коштував Ґварніері лишень кілька фунтів на місяць. Відтак Собєскі відвіз труп власною автівкою дилера, а тоді вкрав катер «Boston Whaler» у приморському курортному комплексі «Флітвудські Небеса», щоб викинути тіло поблизу буя Чорна Леді. Але навіщо стільки зайвих рухів?

Корсо відчував, що є глибока суперечність між припущенням, що злочинець діяв під впливом раптового бажання, і тим, як продумано й заплутано він убивав свою жертву: зав’язав, покалічив, утопив… Але цієї миті поліціянт, сидячи в шезлонзі, ніжився під тінню пальм і намагався не надто заглиблюватися в подібні міркування: тепер справою займався сам суддя, крім того, в Англії є ще один суддя.